Що важливо знати
Дерев'яний зодчистий Русі. Праця виконана ученицею 6 « Б» класу Комунарського обличчя. Казакова Катерина.
Суздальський храм. Російське середньовічне зодництво - одна з найяскравіших сторінок історії культури Русі. Пам’ятки архітектури наповнюються живим, образним змістом нашого уявлення про розвиток культури, і це допомагає нам зрозуміти багато аспектів історії, які не були відображені у письмових джерелах.
Історія вивчення. Історія звідтіль стародавньої Русі - молода наука. Ще у XVIII в. Стародавні споруди зазвичай називали готичними. Сам термін свідчить, що пам’ятники відрізняли від будівель античного і сучасного часу, але не відокремлювали від архітектури інших країн, не бачили національної спеціфіки російської зодчності. Середньовічні пам'ятки, що тривають всього XVIII в. Гвардійські, пам’ятники поганого смаку, не були піддатливими вивченню.
Часовня Михайла Архангела, XVII-XVIII в. Архангел Михаїл з села Лелікозеро - одна з архітектурних перлин Руської Півночі. Крім того, як і багато інших каплиць, вона була найвродливішою будівлею села і давала людям багато світлих та святкових хвилин.
Це була церква з Вознесенської кубова, 1669 р. На узбережжі Білого моря було дуже багато кубоматного храму. Кубом називають складну форму покриття, яка нагадує чотириграну цибулину. Особлива особливість архітектурного вигляду північної кубованої церкви - їх краса, витонченість і гармонія.
Частина Трьох Святників XVII в. На найвищому пагорбі лісистої місцевості в Кондопозькій місцевості Карелії колись було село Кавгора. Тут, оточена кільцем валунів, у сусідстві з еликанами висіла каплиця Трьох святителів: Василія Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Богослова.
Будинок Сергеїв з села Ліповиці, кінець XIX - початок XX вів. Типовий будинок заонезійської імперії, збудований на початку століть, де старі конструктивні прийоми поєднуються з новими тенденціями дерев’яного зодства. Чудовий зразок будівельного мистецтва.
Архітектурний ансамбль Спасського Кіжського погоста, XVII в. "Погост Спасський на Кіжах на Онезі озере. А на погості церква Преображене рятування, а інша церква Покров Святої Богородиці" (з книжки писарів Андрія Плешева про заонжищих погости).
Фрагмент уеранди - один з найпоширеніших у Заонежжі будинків, які отримали назву "шель". Під одним дахом з’єднані вибої, кладовища, сараї, скотарі з хлівом і сінували. Уся частина будинку, яку ми відвідували, була під нашим домом.
Заселення.
У давнину давні слов’яни будували свої поселення вздовж річок і часто обгортали їх. Перші поселення з 3-5 будинків. На півночі поселення були землянки або напівземлянки, на півдні зби.
Видавши головні будівельні матеріали для російських зодчих були дерево й глина, що було добре, як і того, і іншого було в збутку. Саме дерев’яна архітектура стала основою стилю російського середньовічного зодстя. Життєдайні домівки Руї, при достатку лісу, були суцільними дерев'яними, починаючи від хатини бідного селінця до намету княжних.
Землянка і напівземлянка.
У давнину люди намагалися побудувати для себе житло, в якому можна сховатися від негоди і побудувати вогнище. слов’яни вже давно мали землі й напівземлі.
Стіни в них були з дерева. Їх викладали з боків земляної ями. Пол виготовляли з глини. Входження з земляними ступнями завжди з півдня. Дах двоскатний. Її виготовляли з теса, на який накладали солому і товстий шар землі. Товстий шар землі присипав стіни. Земля зберігала тепло в домі і охороняла від пожеж. Землянка була без вікон, а дим від печі виходив через двері.
Іба.
Основою російського житла був бруеночовий квадратний скуб, або так звана "клеють", а коли ця клею була вогнищем або пічкою, то мала назву "зба" або "зба". З неї мали двері і невеличкий віконець (20 на 40 см), який закривався дощечкою. Воно було для провітрювання. Дах 1-их наземних будинків були критий соломою.
Очаг.
У домі була головна піч, оскільки вона давала тепло і використовувалася для приготування їжі. Її ставили в кут праворуч або ліворуч від входу. Біля пічки стояла робота господині.
Практичні пояснення
Кожен господар прикрашали свій дім, ажурними ставками, наручниками, ґанком, на даху поміщав покрівку. Усі ці прикраси охороняли житло від злих духів.
Звичайно, чим довше він був господарем, тим більшим і складнішим був його хором, а також він складав сінь, кліток і терм. Особливою ознакою княжних хором були просторні сіні або їдальня кімната, де князі проводили час з своєю дружньою в раді і бенкетах.
були особливі клеї для подальших гридей, або друзів, які охороняли князя; такі клеї називали "гридница".
Княжевий терм.
На цьому дереві були прикрашені різьблені карнізи, а всередині і ззовні прикрашені барвистими фарбами. Нагорі вздовж кеса, очевидно, йшов гребінь, розмальований різними візерунками з позолотою; а можливо, позолотою прикрашена стеля; принаймні назва терема "золотоверихем" зустрічається і в народних піснях, і в "Слові про полицю Ігорі".
Терем. Покров, житло) верхній ярус дерев’яних хорів або наметів, що стояв над горницею, або окрема висока житлова споруда на підклеї. На терму завжди застосовувалося епітет « високої». У високих термах і казках жили російські красуні.
У старій термі, що височіє над будинком, зазвичай прикрашалися пишним оздобленням. Дах іноді покривав позолотою. Звідси і назва златоких терм. Довкола теремів влаштовували парапетні гульбіща та балкони, обгорнені перилами або ґрати.
Ця стіна була розміщена над підклітиною і під термом. Перші згадки про горницю або горницю містяться в письмових джерелах, які датуються приблизно 1162 роком. І саме слово походить від «горій», тобто. високий. На відміну від гірниці, вона має червону панель. Є таке вікно - ми знаходимося в горниці. Немає такого вікна - це зба. Гори були перегородками на каморі та чулани
Інша цікава споруда - світлячка. Світло — це поліпшена горниця. Їх покращували червоними вікнами. У цьому приміщенні було багато світла, тому й назва — світлячка. У світлі вікна прорубувалися щонайменше в трьох стінах (у гірниці - в 1-2). Світлиці, традиційно, влаштовували на жіночій половині дому і призначалися для рукоробства.
Внизу ви бачите, як підклеєні до горниці. Підклети використовувалися для господарських потреб, як склади (погреба) і для проживання слуг. Тому підклети були житловими (в пічах і вікнах) і неживі (холодні, без вікон і часто без дверей (погреб).
Слайд 2
На більшій території давньої Руїни саме з дерева, як з найбільш доступного будівельного матеріалу, були зроблені багато архітектурних форм ще до появи кам’яних будиночок. Ліси покривали більшу частину земель Кіївської Русині і всі землі Великого Новгорода, Володимиро-Суздальського, Тверського і Московського князівства. Це і визначив роль дерева як будівельного матеріалу, який легко опрацьовує і доступна найбільш широким шарам населення Русі.
Слайд 3
Пам'ятки дерев'яного зодства - дуже крихка частина історично-культурної спадщини. Розцвітання їх припадає на XVII-XVIII вів. і їх можна, ймовірно, віднести до своєрідного «русського бароко». Десятки музеїв дерев’яного зодства виникли на території Російської Федерації. Еволюція дерев’яних споруд добре помітна у великих музеях дерев’яного зодництва просто неба, особливо в Кіжах і Малих Корелях, де представлено десятки різних споруд.
Слайд 4
Слайд 5
- У лісовій зоні Європейського Союзу залишилося багато покинутих храмів, годинен, дзвін, а також Урал, що в Сибіру, збереглися унікальні об’єкти дерев’яного зодства. Довгий час труднощі, які виникали через перевантаження, закривали доступ до них, поступово старіючи і дрейфуючи.
- Але не тільки час руйнувало пам’ятники дерев’яної зодіаку, але й удари блискавки підпалювали палаючі над навколишнім ландшафтом дзвіночки, величезні вивізи з возів. Вони також були беззахисні від бродяги, які знаходили тимчасовий притулок під їхніми дахами, а пізніше, і від туристів, які забули погасити багаття.