Що важливо знати
Аналіз ефективності оборотних засобів підприємства традиційно починають з аналізу динаміки їхньої структури (відсоткового співвідношення), який проводять на основі даних розділу II балансу «Оборотні активи», де згруповано основні функціональні форми оборотних засобів. У процесі аналізу проводять порівняльну оцінку окремих структурних елементів оборотних засобів (запасів сировини, готової продукції) з показниками реалізації, розраховують низку аналітичних показників, що характеризують ефективність використання оборотних засобів, аналізують вплив факторів, які впливають на їх оборот.
Оборотні кошти задовольняють поточні потреби підприємства міста і є майно короткострокового характеру різних стадіях кругообігу капіталу. Кожен вид оборотного активу бере участь у кругообігу одноразово і переносить свою вартість на новий продукт повністю.
Критеріями віднесення майна до оборотних засобів є:
Термін перебування у обороті;
Ціна менше 40 000 руб.
До оборотних активів належать:
Запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, товарів (для торгової діяльності) та ін;
Дебіторська заборгованість за взаєморозрахунками (з покупцями при відвантаженні продукції, товарів, виконанні робіт, надання послуг без передоплати; з постачальниками за передоплатою (авансами виданими); з бюджетом за авансовими платежами; з персоналом при авансових виплатах заробітної плати, наявності підзвітних сум та надання позик;
Короткострокові фінансові вкладення; кошти та його еквіваленти;
Інші види оборотних активів.
У фінансово-аналітичній практиці важливими є показники оцінки ефективності використання активів. У зв'язку з цим найбільш інформативними є складання динаміки прибутку (1), обсягу реалізації (2) та нарощування активів та капіталу (3):
(1) > (2) > (3) >100%,
Наведене співвідношення умовно називають «золотим правилом економіки підприємства».
Перша частина нерівності означає, що прибуток зростає випереджаючими темпами, отже, має місце економія витратах. Друга частина нерівності вказує на те, що обсяг реалізації зростає вищими темпами, ніж сукупні активи, отже, ефективніше використовуються ресурси, підвищується віддача з кожного рубля, вкладеного у фінансово-господарську діяльність. Третя частина нерівності говорить про нарощуванні активів та капіталу підприємства, збільшення його розмірів.
Оцінка оборотності ресурсів проводиться головним чином за видами оборотних коштів та включає:
Розрахунок та аналіз коефіцієнтів оборотності;
Розрахунок та аналіз коефіцієнтів завантаження;
Визначення періоду обороту активів у днях та розрахунок операційного та фінансового циклів.
Коефіцієнти оборотності характеризують обсяг продажу, що припадає на карбованець коштів, вкладених у бізнес. Їхнє зростання в динаміці розглядається як сприятлива тенденція. Показники розраховуються як відношення обсягу продажу до аналізованого активу. Залежно від виду аналізованого активу розрахунок може здійснюватися за такими формулами:
Коефіцієнти завантаження – показники, обернені коефіцієнтам оборотності. Загальна методика розрахунку показників: у чисельнику використовується аналізований вид активу, у знаменнику – обсяг продажу. Певною мірою коефіцієнти завантаження є проміжною ланкою до розрахунку періоду обороту активів.
Період обороту або тривалість обороту активів днями є коефіцієнт завантаження, помножений на тривалість аналізованого періоду (умовно 30 днів, якщо аналізується місячний оборот; 90 днів при квартальних оборотах; 180 днів, якщо аналізований період становить півроку, тощо.). Період обороту розраховується за такими формулами залежно від виду активу, що аналізується:
Сума періодів оборотів окремих складових оборотних активів (запасів, дебіторську заборгованість, коштів та його еквівалентів, інших оборотних активів) називається операційним циклом. p align="justify"> Операційний цикл показує період повного обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, в процесі якого відбувається зміна їх форм:
використання коштів на придбання запасів матеріальних оборотних активів;
Перетворення у процесі операційної діяльності запасів у готову продукцію;
Реалізація готової продукції та її перетворення на дебіторську заборгованість;
Погашення дебіторську заборгованість як надходження коштів у рахунок оплати виробленої раніше відвантаження.
Тривалість операційного циклу включає період від моменту витрачання коштів на придбання запасів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану ним продукцію, роботи, послуги:
Оскільки підприємства нерідко оплачують рахунки постачальників з тимчасовим лагом і, отже, використовують у своєму обороті залучені джерела коштів, то фінансовий цикл менший від операційного циклу на період обороту поточної кредиторської заборгованості:
Узагальнюючим показником, що характеризує ефективність використання майна підприємства загалом, є економічна рентабельність. Економічна рентабельність показує, скільки прибутку посідає 1 карбованець коштів, вкладених у майно підприємства (сукупність внеоборотных і оборотних активів). Показник може розраховуватися за різними показниками прибутку (доходу): маржинального, операційного (прибутку від реалізації), прибутку до та після оподаткування (чистого прибутку):
Враховуючи, що у фінансовій практиці застосовуються кілька показників рентабельності, і всі вони характеризують ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства, можна простежити взаємозв'язок окремих показників рентабельності. Використовуємо з цією метою модель Дюпона:
З наведеної моделі видно, що з постійному обсязі використовуваних операційних активів і певної рентабельності у ціні сума прибутку залежатиме лише від прискорення оборотності активів. Прискорення обороту операційних активів веде до зниження суми операційних витрат, отже, збільшує розмір прибутку підприємства.
Основні етапи управління оборотними активами підприємства представлені на рис. 1.3.
Мал. 1.3 - Основні етапи управління оборотними активами
Практичні пояснення
Управління оборотними активами передбачає конкретні підходи до управління кожним видом оборотних активів (запасами, дебіторською заборгованістю, грошима).
Політика ефективного управління оборотними коштами підприємства має бути спрямована на вирішення наступних завдань: прискорення оборотності оборотних коштів, грамотне визначення потреб підприємства в оборотних коштах, оптимізація величини оборотних коштів.
Політика управління оборотними активами може бути агресивною, консервативною та помірною.
Ознаками агресивної політики управління оборотними активами є:
Відсутність обмежень у їх нарощуванні;
Наявність значних коштів;
Значні запаси сировини, матеріалів та готової продукції;
Велика дебіторська заборгованість;
Висока питома вага оборотних активів у їхній загальній величині;
Тривалий період оборотності обігових коштів;
Не надто висока економічна рентабельність.
Ознаками консервативної політики управління оборотними активами є:
Стримування зростання оборотних активів;
Низька питома вага оборотних активів;
Короткий період оборотності оборотних активів;
Висока економічна рентабельність;
Можливість технічної неплатоспроможності через затримку чи помилку у розрахунках, що веде до десинхронізації термінів надходжень та виплат.
За помірної політики управління оборотними активами всі позиції перебуває на середньому рівні: і економічна рентабельність, і ризик технічної неплатоспроможності, і період оборотності оборотних коштів. p align="justify"> Також ознакою помірної політики управління короткостроковими зобов'язаннями служить середній рівень короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства.
Ознакою агресивної політики управління короткостроковими зобов'язаннями є абсолютна переважання короткострокового кредиту у сумі всіх пасивів. У цьому забезпечується підвищений рівень ефекту фінансового важеля. Високий відсоток за кредит, зростання сили операційного важеля, але меншою мірою, ніж фінансового.
Ознакою консервативної політики управління короткостроковими зобов'язаннями служить відсутність чи дуже низька питома вага короткострокового кредиту у сумі пасивів, фінансування, переважно, з допомогою власні кошти і довгострокових кредитів і позик.
Планування та методи управління оборотними коштами підприємства
У разі жорсткої ринкової конкуренції важлива проблема підприємствам – забезпечення безпеки оборотних средств. У процесі фінансового планування важливо визначити можливу наявність надлишку чи нестачі оборотних коштів на початок платіжного періоду. І тому зіставляється сума фактичного наявності власних оборотних засобів підприємства початку планового періоду з його сукупної потребой. Якщо планова потреба перевищує суму власних оборотних коштів, виникає недолік власних оборотних коштів. Якщо співвідношення зворотне, має місце надлишок власних оборотних засобів. Щоб розрахувати обсяг власних оборотних коштів слід зіставити такі дані бухгалтерського балансу.
Визначення потреби у оборотних активах – це основа забезпечення нормального процесу виробництва та звернення. Отже, найважливішим елементом управління оборотними коштами вважається планування.
Визначення потреби в оборотних коштах та оптимізація їх величини ґрунтуються на наступних методах:
метод прямого рахунку;
аналітичний метод;
Коефіцієнтний метод.
Метод прямого рахункує найточнішим, обгрунтованим, трудомістким, оскільки грунтується визначенні науково-обгрунтованих норм запасу за окремими елементами оборотних засобів і нормативу оборотних засобів, тобто. вартісного вираження запасу, який розраховується за кожним їх елементом і загалом за нормованими засобами.
Аналітичний методпередбачає укрупнений розрахунок оборотних засобів у розмірі їх середніх фактичних залишків. Він передбачає облік різних факторів, що впливають на організацію та формування оборотних коштів, і використовується у випадках, коли не передбачаються суттєві зміни в умовах роботи та кошти, вкладені в матеріальні запаси, мають велику питому вагу.
Коефіцієнтний метод- ґрунтується на визначенні нового нормативу на базі наявного з урахуванням поправок на зміну обсягу продукції. При цьому всі запаси та витрати поділяються на: залежні від обсягу виробництва (сировину, матеріали, витрати на незавершене виробництво та готову продукцію на складі) та не залежні від обсягу виробництва.
Найбільш точний та об'єктивний метод розрахунку необхідних підприємству оборотних коштів – метод нормування. Грамотне нормування дозволяє встановити мінімальні суми коштів, що задовольняють потребу у власних оборотних коштах та забезпечити стійкий фінансовий стан.
Нормування оборотних коштівє процес розробки економічно обгрунтованих нормативів оборотних засобів, які забезпечують безперебійну роботу підприємства. Вихідними даними для нормування є показники, що характеризують портфель замовлень, швидкість обороту оборотних засобів, середньодобовий витрата товарно-матеріальних цінностей та кількість днів забезпеченості запасами.
Нормованими є власні оборотні кошти, лише оборотні виробничі фонди і частково фонди звернення як готової продукції складі. До ненормованих ставляться інші елементи фондів звернення: товари відвантажені, кошти й у розрахунках. За підсумками виробничого плану розробляється кошторис витрат за виробництво, у якій визначається можлива собівартість продукції, основою визначення потреби у оборотних коштах закладається кошторис витрат.
За залежними від обсягу виробництва елементам потреба планується з їх розмірів у базисному року, темпи зростання виробництва та можливого прискорення оборотності. За іншими елементами запасів і витрат планова потреба визначається лише на рівні їх середніх фактичних залишків.