Минуло два роки відтоді, як я визначила, що принесе майбутнє. Зараз мені 15 і я точно знаю, що хочу стати тату майстром. Це модна в даний час професія, яка дає можливість виявляти свою фантазію і робити людей красивими і щасливими. Оскільки я творча особистість і люблю спілкуватися з різними людьми, мій вибір - робота майстром татуювання.
Коли я розповіла мамі про своє бажання і плани на майбутнє працевлаштування, вона сприймала почуте в багнети. Мама - типова радянська людина з консервативними поглядами, тому все неформальне, не відповідає її традиційній стереотипам мислення, вважає ворожим і шкідливим. У її розумінні татуювання пов'язується з кримінальним світом, через що викликають вкрай неприємність. Я пояснила мамі, що не тільки роблю татуювання, але й наносити жінкам макіяж очей, губ, бровей. Але вона все одно сказала, що я не виправдала її очікувань. У маминій уяві я маю стати лікарем, юристом чи бухгалтером, і я спробувала переконати найліпшого чоловіка в тому, що професія татуажу, як і лікаря, повинна допомогти людям. Крім того, вона приваблює людей своєю красою і дає їм відчуття гармонії зі своїм тілом. Ця робота дозволить мені розкрити свій творчий потенціал і забезпечити гідним заробітком. Не обов'язково працювати в салонах, я зможу приймати клієнтів і у себе на хаті.
Коли я вичерпувала всі свої аргументи, то просто сказала мамі, що це моє життя і що я сама вирішую, як нею користуватися. Якщо я вирішила стати майстром, то так і бути. Мама попросила мене почекати до закінчення одинадцяти класів і тоді робити вибір. Моя тітка, мати сестра, втрутилася у наше діалог. Вона сказала, що я зможу закінчити курси татуажу на літніх канікулах після того, як я досягну шістнадцяти років. Я погодилась. Мама і тітка сподіваються, що моє захоплення несерйозне, і на той час я передумаю. Але вони помиляються - я твердо впевнена у своєму виборі майбутнього професії.
Мені чотирнадцять років. На відміну від багатьох інших однолітків, я ще не визначила майбутнього професій. Я завжди цікавилась різними людьми. Мабуть, саме тому мені важко зупинити свій вибір на одній спеціальності.
Мама навчила мене шити, і ще в початковій школі я з задоволенням майструвала одяг для своїх ляльок. Хоча любов до шиття збереглася до наших днів, останнім часом я частіше в’язаю.
Рік тому я навчилася робити стригти - чоловічі та жіночі, щоденні та святкові. Хто мене навчав? Подивилася в Інтернеті навчальні класи і перейняла необхідні для роботи навички. Тепер ми з родичами і сім’єю не зобов’язані витрачати гроші на візит до перукаря - усіх стрижок я. Нещодавно вона зробила зачіску сусідці на випускній, і вона залишилася дуже задоволена. Сестра сказала, що в салонах краси не краще б зробили, а заплатити довелося б багато. Крім того, я вмію накладати макіяж (всевічний, діловий, вечірній), а також робити манікюр і педикюр. Отже, можна сказати, що професія візажиста-парикмахера мною охоплена. Хіба що документ - диплом чи сертифікат - ні.
Я також люблю готувати. Я думаю, що вміння готувати закладено в жінці на інтуїтивному рівні, і це виявляється ще в дитинстві. Я ніколи не вчилася на цьому, але можу вигострити майже будь-яку страву так, що, як кажуть, пальчики оближають. Інтернет відкриває секрети про роботу кухарів, оскільки всі кулінові тонкощі детально описані на спеціалізованих веб - сайтах та форумах. Ключ до успіху в цій справі (в будь-якому іншому) - практика і прагнення постійного вдосконалення.
Коли я вчилася в початковій школі, то хотіла стати вчителем. Тепер я розумію, що це дуже нервова робота, яка, до того ж, несправедливо низько плата за неї. Пізніше я роздумувала про те, щоб стати лікарем. Але одного дня я стала свідком жахливого випадку — молодий чоловік потрапив під трамвай. Він вижив, але зазнав важких каліцтв і став інвалідом. Я бачила, як медики з прибулкою вперше допомагали йому, а потім завантажили його на нош і відвезли до лікарні. Це видовище стало для мене великим ударом. Я не могла дивитися на справу і не знала, що професія медика для мене не є чимось новим.
Зараз я вчуся у восьмому класі. Поки що я можу підтримувати високі оцінки. Сподіваюся, я зможу закінчити школу з золотою медалью і вступити до університету. Але ще не знаю, в який... розгляд я написала вірш, який назвала "Кем бути?"
Я вирішила писати вірші:
Бути поетом у майбутньому
І після школи поступити
В установу це.
Минуло небагато років,
Але моя відповідь змінилася.
То я мріяла бути швейкою,
Костюми шити і тройки.
Потім хотіла медсестру,
Сидіти біля койки.
Мені снилося, ніби я циркач,
Підкидаю спритно м'яч.
Мріяла журналістом стати,
Лівою газетою випускати...
З раннього дитинства до сьогодні
Я не вирішила цю суперечку.
Хто бути я все ще не знаю,
Поки є час - я мрію.
Сподіваюся, що незабаром я все ж виведу з майбутнього професій. Головне, щоб цей вибір був остаточним і правильним, щоб не було розчарувань і жалю.
Професія людини багато в чому визначає її майбутнє. Від нього залежить реалізація закладених природою здібностей і рівень задоволення життям в майбутньому. Вчені-психологи довели, що люди, які займаються улюбленими справами, набагато частіше відчувають себе щасливими. Отже, вибір професії - дуже важливий і відповідальний, якщо не сказати судноносний крок. Ех, не помилитися б...
Я хочу стати сотнею, і часто мені дають завдання учням початкових класів. І тут ідеться не лише про те, щоб підвищити рівень письменності, а й про те, як правильно висловлювати свої думки. Написання такої роботи - це чудова можливість для школярів роздумувати про цю тему.
Структура
Важливо знати, що твір “Кем хочу стати..." - це робота, яка, як і будь-яка інша ессе, має структуру. Її необхідно дотримуватися. Звичайно, для учнів старших класів вона виглядає досить детально: тема, епіграф, вступ, зміст, тезиси, аргументи, висновки, висновки і авторська думка. У початковій школі учням слід дотримуватися лише трьох основних форм. Це вступ, зміст і висновок. Можна ще перед тим, як приступати до роботи, написати короткий план - щоб нічого не забути. Це буде простіше.
Введення і ув’язнення займають приблизно 30 відсотків роботи. 70% - це все основна частина, зміст. В принципі, це все, що потрібно знати учневі молодших класів.
Вступ
Вступ повинен освітлювати тему, а також налаштовувати читача на опис з подальшим текстом. Справу “Кем хочу стати..." можна почати так: "Проповідувати про те, що я робитиму в майбутньому, дуже серйозно. Хтось ще не вирішив, чим буде займатися в майбутньому, інші вже визначені. Я ставлюся до другого. Звичайно, рано про що-небудь говорити, адже моя думка може ще змінитись. Але я дуже хотів би стати ветеринаром. Це дуже благородна і корисна професія 14. Ви можете завершити ці рядки і перейти до змісту.
Протилежний варіант звучить так: "Вибір подальшої діяльності - це дуже серйозне рішення. Я це розумію, і поки не знаю, ким я буду в майбутньому. Можливо, педагогом. Або лікар. А може, стану займатися інженерією. Точна відповідь дасть на це запитання з часом. Досі залишається тільки вибирати\ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ > > > > > >, щоб вибрати лише для того, щоб вибрати собі\ t\ t\ t\ t\ t\ t Такого вступу теж досить. Головна думка буде висвітлена в наступній, головній частині.
Що писати далі? Як мені перетворити ідею в таку роботу, як твір “Кем я хочу стати?" Насправді, це індивідуальна справа. На вищезгаданих прикладах можна уявити подальший поступ тексту. Це може виглядати так, ніби я продовжую розмову про ветеринара: « Чому я хочу стати ним? По-перше, я люблю тварин. І я хочу їм допомагати. Усі тварини беззахисні, і ніхто не має можливості подбати про них. Якщо людина сама може розв’язати свої проблеми, то тварини цього не можуть. Їх легко образити і завдати болю. І мені дуже хотілося б лікувати їх і рятувати такі дорогі життя котів, собак, птахів та інших 16. Ось, в принципі, як можна продовжити твір “Я хочу стати лікарем-ветеринаром 16.
Який другий приклад? Його продовження може виглядати так: “Я виберу собі професію тільки тоді, коли буду впевнений, що це саме те, чим я можу займатися. Лікар - це відповідальність. Вчитель - тривога і важка праця. Космонавт - перспективне, але недосяжне. Науковець - те, що вимагає багато часу. Я не знаю, що підійшло б мені. Але, думаю, з часом у мене вийде зробити правильний вибір check.
Кінець
І, нарешті, висновок. Будь то твір “Я хочу стати вчителем Бурунді, або будь-який інший ессе, його кінець повинен бути лаконічним. Кілька речень, які вберуть в себе суть всього вищенаведеного і поставлять цьому точку. Вибор професії можна закінчити так: « Важливо зробити змістовно. Адже це насправді те, чим потім доведеться займатися все життя. Звичайно, багато людей змінюють свою діяльність, але вони мусять вчитися, знову набувати досвіду. Тому варто уникати таких помилок і відповідально ставитися до свого вибору.