Пилотажна група "Русь"Знайди літаки.Л-39 "Альбатрос". Реактивний літакЛ-39 - це легкий штурмовик, який є одним з кращих і найбільш масових літаків у своєму класі. "Альбатроси" використовуються в російських Воно-повітряних силах, як основні навчальні літаки, а в ряді країн далекого і ближнього зарубіття і як бойові машини.
Л-39 Керівництво "Аеронавдохідів" було розроблено в рамках Варшавського договору, спрямованого на створення єдиного навчального літака. Серійний випуск початкового варіанту Л-39 почався 1973 року, того ж року літак вступив на збройні випробування в СРСР. З 1974 по 1989 рік Радянський Союз отримав загалом 2094 Л-39.
В Радянському Союзі L-39 став одним з найбільш масових військових літаків. Машина швидко прижилась, "обрубала" - Латинські "L" в позначення її типу відразу ж замінили на кириличну "Л". І власне ім'я "Альбатрос" авіатори використовували дедалі рідше сленгового прозву "елика". Літаки були зроблені в більшості літніх студентів: Черниховське, Качинське і Харьковське, які готували пілотів для винищувачів фронтової авіації; Армавірське (винищувачі ПВО); Ейське та Борісоглебське (цисти-бомбардировники); Барнаульське (фронтова авіація); Тамбове (давня авіація); Червонодарське (обробники для країн Азії та Африки). "Альбатроси" також були експлуатовані декількома Центрами бойової підготовки та навчання пілотів, окремим навчальним півком Центру підготовки космонавтів СРСР (аеродром Чкаловська), підрозділами ГК НІ ВВС. Невелика кількість "Альбатросів" передавалася аероклубам і навчальним центрам ДОСАФ. За межами силових структур "елками" розташовувався ліІ МАП (підмосковний Жуковський). Там L-39 використовували не тільки як літаючі лабораторії, але і як літаки супроводу (наприклад, під час польотів аналога ВКС Буран), а також в Школі пілотів-випробувальників.
"Альбатроси"Світ Росії та інших країн СНГ, Афганістану, Алжиру, Болгарії, Німеччини, Іраку, Куби, Чехії, Словаччини, Лівії, Румунії, Сирії та Таїланду.
Літак дозволяє виконувати фігури простого, складного і складного пілотажу, а також маршрутні польоти, які використовуються для управління літаками в одиночному і груповому польоті.
Технічні характеристики L-39
- Екіпаж: 1 або 2 людини
- Довжина: 12,13 м
- Розмах крила: 9,46 м
- Висота: 4,77 м
- Площа крила: 18, 18 м 2
- Маса пустого: 3455 кілограмів
- Нормальна злітна маса: 4525 кілограмів
- Максимальна злітна маса: 4700 кг
- Маса палива у внутрішніх баках: 980 кілограмів
- Сильний установка: 1 × ТРД АІ-25ТЛ
- Тяга: 1 × 1800 кгс
Летальні характеристики L-39
- Максимальна швидкість: 761 км/год
- Швидкість зваливання: 160 км/ч (при випущених закритих закричках)
- Практична відстань: 1650 км (без ПТБ)
- Практична стеля: 12 000 м
- Скоронімість: 21 м/с (1260 м/мін)
- Довжина розбігу: 580 м
- Довжина пробігу: 560 м
- Озброєння
Опис літака
Перший політ легкого штурмовика L-39ZO Альбатрос відбувся в серпні 1975 року. Це була озброєна версія УТС фірми Aero Vodochody L-39 Albatros. Літак відрізнявся від свого прототипу збільшеної злітною масою, наявність чотирьох вузлів підвіски для озброєння і більш досконалою електронікою для управління зброєю.
Його модернізований варіант отримав позначення L-39ZA Альбатрос. Цей варіант відрізнявся від L-39ZO, висилений корпусом, крилами і шасі, вбудованої двостулкою ГШ-23Л. У 1992 році за замовленням ВВС Таїланду була зроблена модель L-39ZA з встановленою електронікою ізраїльської компанії Elbit, ізраїльською системою навігації і управління зброєю, модернізованою системою пілотської кабіни і підкривними вузлами підвіски оптифікованими для західних видів зброї.
Літаки з’являлися в таких країнах — Бангладеш (8), Болгарія (36), Чехословаччина (30+5 L-39MS), НДР (52 L-39ZO), Ірак (59 L-39ZO), Лівія (81 L-39ZO), Нігерія (24), Румінія (32), Сирія (44 + 55 L-39ZO), Таїланд (40), В’єтнам (24).
L-139 Albaros - УТС з можливостями легкого штурмовика, розроблений чеською компанією Aro Vodochody на базі УТС L-39 Albaros. На літаку встановлено авіоніка фірми Bendix/King і двигуни західного зразка. Перший політ літака відбувся 8 травня 1993 року.
L-39C Albattros - тренувальник-треніровий літак основної та просувної літньої підготовки з можливістю навчання застосування зброї, розроблений чеською компанією Aero Vodochody Akciova Solecnost. Літак було призначено для заміни УТС L-29 Delphin. Літак призначений для створення літального апарату, а деякі зміни можуть використовуватися як легкі штурмові та винищувачі. Перший політ досвідчений зразок літака зі-кінцем у листопаді 1968 року, випробування передсерійної партії літаків були начаті в 1971 році, а 1972 року літак був запущений у серійне виробництво і почав діяти на озброєння ВВС Чехословаччини, СРСР, Болгарії, Угорщині, ГДР, Афганістану, Лівії та Іраку. Літак, який робиться за звичайним схем моноплану, має низькорозповнене крило і однокільовий хвіст. Його фюзеляж конфуктивно розділені на дві частини — передню і задню. А передня частина складається з трьох секцій. Перша секція — це носова частина фюзеляжу, де змонтовано майже всі радіоелектрове обладнання, доступ до якого забезпечується відкриванням догори лючків. У цій же секції розміщується і прибирається в польоті передня стадія тристоєчного шасі літака.
Друга секція складається з герметичного кабіни з двома катапультованими кріслами, що розміщені одна за одною, і забезпечує безпечне покидання літака у діапазоні швидкостей від 150 до 700 км/год, при значеннях висоти від 0 до 12 000 м. Кабіна обладнана системою кондиціювання повітря, яка автоматично підтримує в кабіні задану температуру в діапазоні +10 oC до +28 o C. За кабіною знаходиться третя секція, в якій розміщені п’ять паливних баків загальної ємкості 1070 літрів. У задній частині фюзеляжу встановлено двигун літака. Ця частина фюзеляжу утворює окреме конструктивне пір'я, яке після роз'єднання кількох кабельних зв'язків і тяг може бути відділеним від передньої частини. Це полегшує виконання профілактичні роботи на двигуні і прискорює заміну двигуна.
На літаку встановлений турборективний двигун АІ-25ТЛ з тягою 1720 кгс. Повітряні системи двигуна розташовані над консолями крил, щоб відлучити їх від попадання предметів під час старту з підземними злітно-посадковими смугами. Для запуску двигуна можна використати вбудовану допоміжну турбіну « Сапфір - 5. Ведучий радіоелектроном включає радіостанцію R-832, систему керування РСБН-5С, радіокомпас РКЛ-41, радіовисотомер РВ-5. Для переговорів членів екіпажу служить бортовий переговорний пристрій СПУ-9.
Тактико-технічні характеристики
Рік прийняття на озброєння - 1976
Розмах крила - 9,46 м
Довжина літака 12,13 м
Висота літака 4,77 м
Площа крила — 18,80 кв.
Маса, кг
- пустого літака - 3580
- Нормальна злітна - 4635
- максимальна злітна — 5670
Паливо, кг
- внутрішні паливо 1136
- ПТБ - 544 (2 x 350 л)
Тип двигуна - 1 ТРД ЗМДБ Прогрес АІ-25ТЛ
Тяга нефорсована — 1720 кгс
Максимальна швидкість — 910 км/год
Крейсерська швидкість, км/ч
- На висоті 5000 м - 750
- на рівні моря - 610
Практична дальність — 1750 км
Бойовий радіус дії - 275-760 км
Максимальна швидкість швидкості 1260 м/мін
Практична стеля - 11 000 м
Максимальна максимізована заокруглена швидкість — 12
Екіпаж - 1-2 чоло
Озброєння
1250 патронів. Бойова навантаження - 1100 кілограмів на чотирьох вузлах: 2 УР - вух - вух, 450-кг бомби, 4 ПУ 130-му НУР C-130, ПУВ-16-57 1657 1657-м НУР. 1 контейнер з гарматою і 1 контейнер з розвідувальним обладнанням.
Модифікація
L-39S- Перша серійна модифікація у варіанті УТС.
L-39V - Одна модифікація буксировника мішеней.
L-39MS - З ТБ-2 модернізована версія.
Реактивований навчальний літак Aero L-39 « Albaros» є одним з найбільш поширених навчальних літаків другої половини XX століття. Машина створювалася з урахуванням масового переходу військово-повітряних сил на оснащення реактивними літаками. Основною метою є навчання техніки пілотування реактивного літака в різних умовах. Машина також розрахована на відкладання прийомів пілотування в нічних і складних погодних умовах, набування і вдосконалення навичок у управління повітряним боєм.
Просте і надійне обладнання літака L-39 дозволяє його експлуатувати в масовому порядку в навчальних центрах, з аеродром з твердим і підземним покриттям.
Розробка та створення машини L-39 « Albaros»
Початки над створенням нової навчальної машини почали працювати в середині 60-х років. Збільшення швидкодіїв, які були в авіаційних центрах, вимагало створення більш досконалої навчальної машини. Восени 1968 року перший досвідчений екземпляр піднявся в повітря, і машина почала випускатися серійно. Офіційний літак впровадили в 1971 році.
Основними замовниками є "Аеро Водоход" фірми "Аеро" - "Аеро" Водоу, що на поставку партійних реактивних літаків - це Радянський Союз та країни Варшавського Догоу. Літак з 1972 року стає головним навчальним автомобілем Радянського Союзу, в авіаційних частинах країни Варшавського договору.
Реактивований навчальний літак « Albatros» на ПП, 1 гвардійська смішна авіалінградна Сталінградська Свірайська Червонознамська дивізія (Красодарська край, г. Кримськ)
Усього з 1968 по 1999 рік з конвеєра компанії з'явилося 2868 машин L-39.
Тактико-технічні характеристики реактивного тренічного літака L-39 зразка 1971 року
- Екіпаж - 1/2 людини.
- Взлітна маса - 4,5 т.
- Розміри: довжина - 12,1 м, висота - 4,7 м, розмах крила - 9,4 м.
- Озброєння: відсутній.
- Двигун газотурбінний.
- Максимальна швидкість - 761 км/год.
- Практична стеля - 12 км.
- Дальність польоту - 1650 км.
Освітньо-тренувальниковий літак Aero L-39 « Albaros» в силу спеціки своєї конструкції у бойових діях не застосовувалася. Вони намагалися переобладнувати літак на авіалінію, але були обмежені приватними. Окрім країн Східної Європи, L-39 був на Кубу, у В'єтнамі та Північній Кореї. Загалом операторами машин у різні роки були представники 46 країн.
Фото літака
У 90-х роках, коли ми залишилися без радянських замовлень, керівництво фірми « Аеро-Водоходи» вирішило « шукати щастя» на Заході, беручи участь у програмі JPATS (Joint Primary Aircraft Training System), яка планувала створити єдину навчально-тренову авіацію, яка спочатку готувалася для озброєних сил США. У цьому конкурсі надали себе сили багатьом світовим компаніям, які займалися створенням УТС. Інтенсивні роботи над літаком, названі L-139 Super Albaros (або Albattos 2000), почалися 1991 року. L-139 вирішили зробити низку нових систем заокеанського виробництва. Перш за все, слід відзначити прицільно-вигадковий комплекс з ІЛС, близький до пристосованого на винищувачі F/A-18. L-139 встановили кисневу систему OBOGS (On Board Oxygen Generation System), яку застосовують на літаках ВМС США. Планувалося встановити бортову систему діагностики втомою FMS (Fatique Monitoring System) компанії Esprit, що мало дозволити довести ресурс планера до 10 000 років. До проекту також привернули Британську компанію Martin Baker, при підтримці якої чехи доробили своє нове катапультне крісло VS-2.
Перший примірник піднявся в повітря у травні 1993 року. Після чого літак неодноразово демонструвався на виставках озброєння, де постійно отримували позитивні відгуки. Але це не допомогло знайти потенційних покупців. Серійне виробництво L-139 так і не було налагоджено.