Військово-морський флот - один з найефективніших інструментів геополітики. Американський адмірал Альфред Мехен у своїй книжці « Вплив морської сили на історію» заявив, що флот має вплив на політику вже сам факт свого існування. Це важко пояснити. Понад два століття кордони Британської імперії були вимеглі її військовими флотами, а в минулому сторіччі гегемонія в Світовому океані перейшла до ВМФ США. Основною силою американського флоту є авіаносці — величезні плавучі аеродроми, які за допомогою яких США жорстко й впевнено нав’язують свої інтереси всьому світу.
А що ж Росія? ВМФ Росії тепер має на озброєнні один корабель, який може здійснювати посадку і посадку літаків класичної аеродинамічної схеми — це важкий авіалінійний крейс (ТАКР або ТАВКР) « Адмірал Флота Радянського Союзу Кузнецьів».
"Адмірал Кузнецьів" був розроблений і побудований ще в Радянському Союзі, він став першим справжнім радянським авіаносцем і подальшим розвитком важких авіаліній, що становили 114300 крісел. У більшості авіаносців ракетний арсенал (ПКР « Граніт »).
Протягом років ведуться суперечки щодо того, чи потрібен російський флот, чи взагалі Росія потребує літаків.
У 1989 році цей важкий крейсор майже не провів у походах, а біля причальних стінок доків. Через низький надійність судноплавних механізмів єдиний російський авіаносець в походах завжди супроводжує буксир, який в разі чого може прийти на допомогу. Російська воєнна промисловість так і не змогла забезпечити цей корабель достатнім кількістю літаків, які ще менше споряджені пілотами, які вміють літати і сідати на палубу корабля.
Військові моряки називають цей корабель « Кузя» і дуже важко сказати, ніжне це прізвисько або презирливе.
Історія створення "Адмірал Кузнецьів"
Перші авіаносці з’явилися ще на початку XX століття, майже відразу після того, як почалася воєнна авіація. Спочатку вони вважалися допоміжними кораблями, які повинні забезпечити ефективні дії вдарецької сили того часу - лінкорів.
Однак 7 грудня 1941 року все змінилося. У цей день японська авіалінія втопила більшість американських лінз у затоці Перл-Харбора. Майже відразу після цього США заклали 24 авіаносця на кшталт « Ессекс ». Саме ці кораблі дозволили американцям виграти війну на Тихому океані.
Найбільш потужний лінкор ВМФ Японії « Ямато» був знищений американською авіацією, не завдавши противнику жодної серйозної шкоди.
Після закінчення Другої світової війни стало зрозуміло, що авіаносці є новими власниками світового океану, і провідні морські держави почали будувати такі кораблі. У 1961 році в США вперше з ядерною встановкою спустили авіаносець.
У Радянському Союзі авіаносцям приділялося відносно мало уваги. Сталін більше захоплювався великими, потужними лінзами, і мало хто наважувався сперечатися з ним. У Радянському Союзі адмірал Микола Ґрасімовіч Кузнецьів був найбільшим прихильником будови авіаносців. Перші проекти авіаносців були докладені в далекі часи, але не з’явилися далі. Було розроблено проекти, які відразу розроблялися між двома авіаносцями: великим ( 72 літаків) і малим (на 32 пілотних апаратах), але післявоєнним планом було відкладено флот. Остаточно закрив проекти радянського авіаносця адмірал Горшков.
Радянська пропаганда малювала повітряніносці як знаряддя агресивної війни, притаманної імперіалізму. Ефективність і бойова сила цих кораблів занизилася, а можливості радянських ракет, навпаки, переважали і підвищувалися. Хрущев був запеклим прихильником ракетної зброї та підводного флоту, тому при ньому основні ресурси Радянського Союзу були кинуті на створення стратегічних підводних підводних підводних підводних підводних підводних шляхів.
Після прибуття до влади Бржевенський Радянський Союз відновив розробку кораблів, що авіапотечно авіапостачали. Наприкінці 60-х КБ Яквалева сконструювала літак вертикального зльоту і посадки Якк-38, який Яквалев хотів поставити на флот. Спеціально під цю машину в 1972 був побудований крейсера « Київ», який крім літаків був озброєний ще й ПКР П-500 "Базат".
На воду було спущено чотири кораблі проекту 1143: « Київ», « Мініск», « Невросяйськ» і « Баку». Але радянський ВМФ очікував великого розчарування: Як-38 виявився дуже невдалим авто, вона не могла злетіти з повною заправкою і зброєю, а в тропіках двигуни літака і зовсім не запускалися. Незважаючи на численні доробки, цей літак став безпечним і ефективним.
Важкий крійсер, що називається "Адмірал Кузнецьів" - це, по суті, продовження проекту 1143. Планували зробити три кораблі, які мали б злетіти і посадити на палубу літаки з традиційною схемою. « Адмірал Кузнецьів» був закладений 1981 року, крейсер « Варяг» - 1985 року, а « Ульяновськ» - 1988 року.
Новий корабель народжувався дуже важко, але розробники не могли зрозуміти, як він виглядає, коли літак, який виходить з Міністерства оборони і з боку керівництва ВМФ, порушував свої вимоги. Для цього конструктори запропонували п’ять проектів нового корабля Ленінградське ПКБ, яке призначалося для створення ядерної сили. У 1982 році було затверджено проект, і на Чорноморському заводі (г. Ніколаєв) розпочато будівництво.
Для будівництва використовувалися прогресивні технології, які були створені для формування корпусу корабля з великих блоків. У той самий час в Криму (Г. Сакі) було створено наземний комплекс « Сітка» на якому пілоти вміли літати і приземлятися на кораблевій палубі. Спочатку крейсор носив назву « Рега», але вже у листопаді 1982 року (після смерті генсека) його назвали « Леоніда Брежнєва ». У 1987 році корабель отримав нове ім’я — « Тібілісі», а в 1990 — « Адмірал Кузнецьів ».
Замість ПКР "Базальт" крейсер отримав на озброєння більш сучасні ракети "Гранит", довжина політної палуби була значно збільшена, замість парової катапульти корабель отримав трамплін в носовій частині.
У 1989 році почалися хідні випробування корабля, але були зроблені перші успішні посадки та літаки з корабською палубою. Ліванесій крейсера показав хороші ходові характеристики. Двадцять першого січня 1991 року « Адмірал Кузнецьів» був прийнятий у склад Північного флоту Росії.
Конструкція крейсера "Адмірал Кузнецьів"
Важкий крійсер, який « Адмірал Кузнецьів» є продовженням кораблів проекту 1143, але за своїми характеристиками він істотно відрізняється від них. Своїм зовнішнім виглядом крейсор схожий на класичні авіаносці, що називають сковзовою злітною палубу та трамплін у носовій частині судна. Кут його нахилу - 14,3 °. Площа палуби — 14 800 м2. Крейсер оснащений авіафінішером і аварійним бар’єром.
На « Адмірале Кузнецьові» вперше застосована підводна консоль законність додатності за додатки "додатки".
Для підйому літальних апаратів з ангарів на « Адмірале Кузневу» встановлені два підйомники, які можуть підняти вагу до 40 тонн. Корабельна споруда має 13 ярусів, вона зміщена праворуч, що дало змогу збільшити ширину злітної смуги. Палуба має спеціальний термостійкий покриття « Омега» який може витримувати температуру до 450 градусів.
Корпус зварної, він має сім клубів і дві платформи. Двійковий день. Ангар для літальних апаратів (Ла) займає 50% довжини і 70% ширини авіаносця. Крім неї, у ньому є вантажні машини, пожежні машини, машини, які ремонтують і обслуговують літаки та вертольоти. Крім того, ангар оснащений системою транспортування літальних апаратів, отже, тяглові пристрої необхідні лише для того, щоб працювати на верхній палубі. Літаки розміщуються в ангарі, складаючи крила, а вертольоти — зняті гвинтами.
Пускові установки ПКР « Граніт» розташовані біля основи трампліну, зверху вони прикриті бронованими кришками. Комплекси ЗРК знаходяться в спонсонах на носі та кормі корабля.
Авіафінішер « Світлана-2» - це система з кількох тросів, натягнутих поверх палуби. Вони пов’язані з гідравлічною системою, яка гасить енергію літаків, що сідають на палубу.
На крейсеру, що їде, є кілька навігаційних систем, які допомагають пілотам приземлитися на кораблі. Також встановлено унікальну оптичну систему « Лауна», яка дозволяє пілотам візуально визначити, чи слід запланувати посадку.
Окрім військових літаків, основною зброєю важкого крісера є ПКР "Гранит" ("Гранит"). Дванадцять ракет розміщуються у пускових установках шахтного типу, що знаходяться в носовій частині корабля. Для захисту корабля з повітря можна використати ЗРК « Кінгжал» (24 ПУ, 192 ракети) і ЗКБР « Квартик» (8 ПУ, 256 ракет) і шість скорострілних установок АК-630М. Також авіаносець озброєний двома двома РБУ-12 000 "Удавів" (60 глибинних бомб).
Однак основним озброєнням корабля є бойові літаки, які знаходяться на його борту. Це 50 пілотованих літаків: 26 палубних винищувачів і 24 вертольоти.
Радіоелектрове обладнання « Адмірала Кузня» має багато різних форм і включає в себе 58 різних імен. Серед них:
- БІ МУС « Ле лі » підлеглий.
- Комп'ютерний додаток "Марс-Пас" ["Сайн] з Феар;
- Три роки тому законодавець - законний рецензія, що має « Фурр », затверджує:
- РЛС про достовірну досьгмічну кошару, яка має на увазі, є підприємницькою піддатливою владою.
- Комп'ютерний додаток "Буран-2"
- Комп'ютерний дислекс РЕБ "Со дозволез законодавство-БР"
Енергетична система, фактично, відображає схему, використану на інших кораблях, 1143. Вона паротурбінна, чотиривальна, потужністю 20 тисяч. л. с. Головна енергетична установа дозволяє корабель розвивати повний хід у 29 вузлів і долати 18-вузький хід 8 тис. Милі.
Встановлення складається з восьми котел, допоміжної енергетичної установки немає.
Рух здійснюється за рахунок обертання чотирьох бронзових гвинтів.