Геннадій і Алексей Мосіни: живопис, історія, сім'я.

Геннадій і Алексей Мосіни: живопис, історія, сім'я.
Фото: Автор фотографії на Unsplash, Unsplash (Unsplash License).
Зміст статті
  1. Кожен з нас - фінал життя предків
  2. У нашому дереві 500 імен
  3. Ми всі з породи збирачів

Відомий уральський історик Алексей Мосін не погоджується з гребним патріотизмом, який ми проводимо нашими чиновниками. Протягом багатьох років він займається родовою історією і переконаний, що немає нічого більш патріотичного, ніж знання і любов до своєї батьківщини та до своїх предків.

Кожен з нас - фінал життя предків

Алексій Геннадівич, для багатьох з нас історія народження, якщо не нове, то не дуже ясне. Наскільки важливим є знання історії своєї сім’ї?

В першу чергу вивчення роду історії є важливим саме по собі, тому що народження є нашою пам'яткою про предків. Дізнавшись, ким вони були, де жили і де жили, ми дізнаємося щось нове про себе. Наш земляк Мамін-Сибіряк сказав, що в якомусь сенсі кожен з нас є результатом життя всіх наших предків. Ми зазвичай не знаємо про них або не знаємо до того, як їх скривдити. Знання історії наших предків допомагає нам інакше ставитись до історії, до історії, історії, історії, і в різних випадках, до якої ми живемо. І це другий важливий аспект дослідження родової історії.

- Від приватного до загального?

- Так, історія перестає бути чимось абстрагованим, вона олюднюється. Хтось з наших предків брав участь у великих будівельних проектах перших п'ятилітків, брав участь у війні або ж брав участь у будівництві перших уральських заводів. Архіви зберігають багато зареєстрованих сторінок з життя нашої сім’ї.

- Тобто з архівів і варто починати вивчення історії свого родоводу?

- Ні. Починати треба з сім'ї - попросити своїх близьких: чим більше ми в змозі зібрати інформацію в родині, тим легше буде знайти архіви. Можливо, збереглися якісь записи, документи, нагороджені аркуші, листи членів сім'ї один до одного, листи з фронту, старі фотографії. Все це треба впорядкувати і зафіксувати. Побудувати примітивну схему, а потім вже перейти до архіву.

- І до яких же документів варто звернутися?

- До революційної ери було дві основних групи документів обліку населення - церковний і громадський облік. Церква вела метричні записи. Народився чоловік, помирав - в метричних книгах обов'язково робилися записи.

- Невже вони збереглися?

- Збережися. Інша річ, що ступінь різноманітний. Були війни, революції. Кінець 20-х років XX століття запам'ятався знаменитою макулаттурною кампанією, коли все що треба і не треба було пускати в макулатуру.

У нашому дереві 500 імен

- Щоб знайти інформацію про предків, треба бути до певної міри слідопитом...

- Треба бути людиною небайливими, виявляти зацікавлення тим, що нас оточує, що було до нас. На жаль, він казав, що ми ліниві і байдужі. Так от, треба цю лінивість і нелюбство знати в собі і долати.

У мене мрія така: щоб коли-небудь в кожному домі, в кожній сім'ї на стіні висів родоводний аркуш. Я накреслити своєму синові генеалогічне дерево. Там близько 500 імен його предків!

- Скільки ж часу потрібно, щоб скласти таке гілки дерев?

- По-різному, іноді на це йде багато років, в іншому випадку інформація дається досить легко.

- А як у вас?

- По татовій лінії наші предки уральці, але жили вони в різних селах і селах. А по маминій - вовзькій лінії, яка відділяється від неї, йде до Смоленської губернії. Ще одна - у Володимирську.

- Чи доводилось вам подорожувати по всій Росії, займаючись збиранням інформації?

- Це дуже цікаво - поїхати туди, де жили твої предки. Коли моєму сину виповнилося 10 років, ми разом поїхали до села Мосіно на батьківщину наших предків. Її заснував наприкінці XVII століття наш далекий родич Мойсей Сергеєвич, який ще не був фамілієм. І вже від імені Мойсей з’явився назву села Мосіно і прізвище Мосин. Мені було важливо самому побачити і щоб син побачив, що тут жили наші предки, тут стояли їхні домівки. Мені показали одне поле, яке до сих пір усовиновським кличеться. Його розпадирав мій прадід Устін Міхайлович Мосин.

- Знаючи історію своєї сім'ї, починаєш дивитися на місце, де живеш?

- Стає не все одно. Не треба бути людиною безродною. Двадцяте сторіччя все перемішав, зірвав людей з насіжених місць. А людина часто стає безпомічною, коли вона втрачає зв'язок, - їй не на що оперитися. Коли за тобою стоїть 300-400 років твоєї родової історії, ти розумієш, що продовжуєш життя своїх предків. Є відчуття відповідальності - стільки людей жило до тебе для того, щоб з'явився ти.

Ми всі з породи збирачів

- Алексей Геннадівич, ви автор кількох книг. Які з них важливі для вас?

- Це, мабуть, « Уральські прізвища», « Історичні корені уральських фамілій», словник « Уральський історичний ономастікон». Дуже важливо для мене навчальний посібник для школярів « Моєму роду в історії». Треба займатися з хлопцями, поки вони горять, а потім вже важко буде достукатися до них.

- А яка позиція влади?

- Я боюся, що програма розвитку патріотизму, яку намагаються реалізувати сьогодні влади, знову не в ту сторону піде - в сторону розвитку казкового патріотизму. А що може бути більш патріотизмом, ніж знання і любов до своєї країни, своїх предків!

- Друзі називають вас уральським Далеком...

Можливо, щось спільне... Вони всі породи збирачів. Це дуже важливо - збирати те, що нас розтрачено, розгублене, розгублене, те, що може забутися. Збирати свою історію. Ось Далек збирав слова, третьоків - картини, і потім вони робили свої колекції доступними. Якщо я щось зробив таке, що з вдячністю сприймається земляками, - ну, слава богу!

Немає нічого цікавішого, ніж добувати інформацію в архівах! Який там стрибнути з парашутом з висоти 10 км... Приходиш в архів, тобі приносять справи, ти відкриваєш і знаходиш своїх предків, які жили 200-300 років тому. Ось де адреналін!

Досьє:

Алексій Геннадівич Мосин У 1981 році закінчив історичний факультет УРГУ. Вчитель УрФУ. Доктор історичних наук. Автор книжок і програми « Раннє пам'ять».

Відомий уральський історик Алексей Мосін відмовився від обов’язку кандидата в президенти Росії Григорія Явлінського. Про це Мосін написав у своєму фейсбукці. Він також закликав лідера "Яблука" відмовитися від участі в виборчій кампанії. Нижче наведено його навернення.

Відкрите послання кандидату в Президента РФ Г.А. Явлінське

Почесний Григорій Алексевич! Звертаюся до вас як ваше довірене обличчя у безперервній виборчій кампанії і як Ваш виборець. У грудні минулого року на зустрічі з Вами в Єкатеринбурзі я дав згоду бути Вашим довіреним обличчям на майбутніх виборах президента Росії. Для мене це було цілком природно: я розділяю ваші переконання і підтримую вашу програму лікування всіх сфер життя і держави, багато років голосував на виборах різних рівнів за партію « Яблуко» і особисто за Вас, а на виборах 2016 року був довірений особі партії « Яблуко» і спостерігачем від неї на своїй виборчій ділянці.

Але це було два з половиною місяці тому. До 18 березня залишається три тижні, і те, що зараз відбувається в нашій країні, я не можу оцінювати як чесне, легальне, демократичні вибори. Вся сила державної машини, включаючи телебачення, суди і навіть Центризбірком, працює, щоб створити комфортні умови для «основного кандидата ». Лакмусовий папірець для виконання законів, яким не належиться число, служить переслідування Алексея Навальний і керівник його виборчого штабу Леоніда Волкова, а також недображання даних про процес голосування у Тулській області за більше ніж три тижні (!) до відкриття виборчих ділянок. Григорій Алексевич, чи таке можливо в рамках чесних виборів?

Уважно спостерігаючи за тим, що відбувається, я з жалем повинен повідомити Вам, Григорій Алексеєвич, що не можу продовжувати представляти Вас як кандидата в президенти Росії, оскільки у мене більше немає підстав називати проведення виборів президента. Ми маємо справу з перерахуванням діючого голови держави на новий шестирічний термін, коли Конституція не може захистити наші громадянські права. Я дякую Вам за довір’я, яке я виявив, але мушу скласти повноваження Вашої довіреної особи.

Я завжди намагаюсь дотримуватися доброго правила життя, яке не є частиною брехні чи насилля. Соромно робити вигляд, що нічого особливого не відбувається, коли нас втягують у затія кремлівських наплювання. Французький король Франціск I, програвши битву при Павії, написав у листі матері: « Все, крім честі, є незамінним. Важливо завжди бути готовими так говорити про себе. Я думаю, ми підійшли до такого регіону, коли це стає актуальним. Чи ми будемо чесні до кінця, чи ні, залежить тільки від нас.

Григорій Алексевич, Ви завжди були людиною, здатною виконувати громадянські справи. Наберіться мужності і відкиньтеся брати участь далі в тому, « чого не можна терпіти без підлощень. Не відводьте очей від тих, хто дивиться на вас, хто довіряє вам. Скажіть правду про те, що у нас досі називається "виборами президента Росії". Не бійтеся, це не страшно. Правду говорити легко і приємно. Але це не так. За це рано чи пізно доведеться відповідати за свої моральні норми.