Що важливо знати
Як сказано, добре жити! Розстеживши ворота гімнастери, я з радістю вдихав свіже, пахло, яке після ранкового дощу особливо відсвіжало трояндами, що ростуть у здорових клумбах біля входу. Щоправда, через кілька секунд мінливий вітерець приніс запах діяльності великої рогатої худоби, але це лише додавало зюмніки до майже пастора. А що, насправді - хоч картини рисуй. Високо світліше небо з рідкісними хмарами вигідно підкреслювало доглянуте лісок недалеко звідси, і крихітна річка, що перетинає лук, теж чудово вписувалася в загальний план. Ех, шкода, я не художник, а то таке полотно насалював!
- Апатив, трясця твоєї матері! До мене! Бегом!!
Вопль, що дійшов через хозпостроку, кілька збив загальний романтичний погляд і порушив піднесений стан душі. Угу... дадуть тут помацати, як же! Особливо, якщо ти перебуваєш у нашій, непереможній і легендарній...
Тут і без мене митець на художникі сидить, та критиком підганяє. Такі майстри зустрічаються, бо їх можна обманути! І живий приклад - старшина. Він був неуважним чоловіком, який з самого ранку, акі бджола, весь у своїй праці і « будує» бойців охоронного взводу, тільки пір'я літає. Вони там напортачили щось вночі, і тепер Нічіпоренко проводить швидке, але ефективне розслідування.
Я послухався... За словами д - ра Мороза, діти в німецькому саді « бомнулися » за кілометр від нас, а гризки прямо під вікно розташування накидали. Це вони, очевидно, не подумали, тому що нічний рейд пройшов успішно, тільки ось сміття під вікном їх видав з головою. На цьому саді Ґрін мало бути по - справжньому плюндроване, але мало місце для самовільної орінки, а також для попереднього змови з днемвавальними. І в цьому випадку, коли офіцер обчислив винних, перерахував порушені статті статуту, а також що йому може впаяти трибунал, якщо справа дійде до цього судового органу.
Почувши його вишукані зауваження, я з подивом зрозумів, що розстріл не є найвищою мірою соціальної безпеки. Виявляється, що військові юристи, окрім різних сексуальних збочень, широко практикували кастрацію, натягуючи очі на дупу і вивертаючи матку. Ось же затійці!
Правда, було кілька незрозумілих способів, як усі ці дії можна зробити з особою однієї статі. Тут вже або кастрація, або вивертання. Але, наслідуючи такі тонкощі, у старших випадках наводився багато нових прикладів покарання. У цьому Нечіпоренко був нессякаєм, як свята інквізиція.
Врешті-решт, мабуть статут, крикун замолк, потім почули звуки плюх, і голоси почали віддалятися. Так, як завжди, добрий Гріш не став у мільйонний раз доводити справу до високих інстанцій, а вирішив проблему в тихому сімейному колі. Роздавши всім сестрам по сережках, він попередив, що « це востаннє... і тепер буде злість. Напевно зараз відбудеться або довгий намотування лугу, або урочисте захоронення всіх зібраних огризів у надглубокій ямі. Але наш хохол не любить, тому я схиляюся до другого варіанту.
О! Так і є! Не минуло й декількох хвилин, як шість бойців з лопатами, ношками, в повній бойовій, вивернувши через сараїв, понуро попливли в бік річки, підганяні старшою. Побачивши мене, Нечіпоренко дав команду, і вони, вклавши свої інструменти виробництва на плече, перейшли на строго. Я ж, помахавши блохтом Гріне, подивився на сонце, чхнув і зайнявся тим, за чим, власне, і вийшов.
Поставив ногу, вкутую в новенький хромовий чобота, на сходинку і, підчепивши ваксу з великої банки, взявся зручувати щіткою, наспівуючи під ніс:
Ранок розмалює ніжне світло
Стіни стародавнього Кремля,
Світає з світанку
Вся радянська земля...
Тут земля, хоча й не була радянською, але це не погіршило ситуацію. Та що там « не гірше» - краще! Тому що земля була німецька. Така німецька людина, мабуть, більше не вигадує. Саме звідси постійно виповзали всі тевтонські собаки-рицарі, королі і різнокаліберні фріцанські воєначальники. А тепер усе наздогнулося! Після того як гітлерівські війська були повністю вибиті з території Східної Пруссії, їх було повністю висіто. А ті, хто не хотів вибиватися, були знищені, згідно з доктриною радянського командування. І тому пелось особливо добре:
Маячня, що вміє,
Ніким непереможна,
Країна моя, Москва моя,
Ти найулюбленіша!
Коли вже закінчував наводити останній лікк, повзаючи голені оксамитової оксамитової дрижання мотлохом, варварські відірвані від портьєри, велика вхідні двері відчинилися і на ґанку особня, де зараз розміщувалося наше хитрому підрозділу, вийшов сяючий, як нововказовий п'ятак, Серега Гусев. Він, вгамувавши мундир, що задзвонив мундирами, з радістю, ніби я, вдихнув ранкову прану і енергійним голосом запитав:
- Все співаєш, співак?
- А що мені, ридати що? Літо на дворі, пташки співають, чоботи геть нові дістав. Не життя — маліна!
- Це точно! А про маленьку дитину, чого це Нечіпоренко з ранку спустошався?
- Та бійці собі вирішили звільнення, в район найближчого саду. Тепер вони битимуть шахту до центру Землі і закопують залишки своїх трофеїв.
- Це правильне рішення. А то розпустилися тут! Твої нічні ночі не біжать?
Командир хитро подивився на мене, показуючи на загальну прожорливість деяких членів розвідки.
- Не царська це справа, офіцерагм сади вовняти. І ще, командире, у мене тут, у зв'язку з наочним заходом питання один з'явився...
Володар Конюшевський
З цього боку фронту
Як сказано, добре жити! Розстеживши ворота гімнастери, я з радістю вдихав свіже, пахло, яке після ранкового дощу особливо відсвіжало трояндами, що ростуть у здорових клумбах біля входу. Щоправда, через кілька секунд мінливий вітерець приніс запах діяльності великої рогатої худоби, але це лише додавало зюмніки до майже пастора. А що, насправді - хоч картини рисуй. Високо світліше небо з рідкісними хмарами вигідно підкреслювало доглянуте лісок недалеко звідси, і крихітна річка, що перетинає лук, теж чудово вписувалася в загальний план. Ех, шкода, я не художник, а то таке полотно насалював!
- Апатив, трясця твоєї матері! До мене! Бегом!!
Практичні пояснення
Вопль, що дійшов через хозпостроку, кілька збив загальний романтичний погляд і порушив піднесений стан душі. Угу... дадуть тут помацати, як же! Особливо, якщо ти перебуваєш у нашій, непереможній і легендарній...
Тут і без мене митець на художникі сидить, та критиком підганяє. Такі майстри зустрічаються, бо їх можна обманути! І живий приклад - старшина. Він був неуважним чоловіком, який з самого ранку, акі бджола, весь у своїй праці і « будує» бойців охоронного взводу, тільки пір'я літає. Вони там напортачили щось вночі, і тепер Нічіпоренко проводить швидке, але ефективне розслідування.
Я послухався... За словами д - ра Мороза, діти в німецькому саді « бомнулися » за кілометр від нас, а гризки прямо під вікно розташування накидали. Це вони, очевидно, не подумали, тому що нічний рейд пройшов успішно, тільки ось сміття під вікном їх видав з головою. На цьому саді Ґрін мало бути по - справжньому плюндроване, але мало місце для самовільної орінки, а також для попереднього змови з днемвавальними. І в цьому випадку, коли офіцер обчислив винних, перерахував порушені статті статуту, а також що йому може впаяти трибунал, якщо справа дійде до цього судового органу.
Почувши його вишукані зауваження, я з подивом зрозумів, що розстріл не є найвищою мірою соціальної безпеки. Виявляється, що військові юристи, окрім різних сексуальних збочень, широко практикували кастрацію, натягуючи очі на дупу і вивертаючи матку. Ось же затійці!
Правда, було кілька незрозумілих способів, як усі ці дії можна зробити з особою однієї статі. Тут вже або кастрація, або вивертання. Але, наслідуючи такі тонкощі, у старших випадках наводився багато нових прикладів покарання. У цьому Нечіпоренко був нессякаєм, як свята інквізиція.
Врешті-решт, мабуть статут, крикун замолк, потім почули звуки плюх, і голоси почали віддалятися. Так, як завжди, добрий Гріш не став у мільйонний раз доводити справу до високих інстанцій, а вирішив проблему в тихому сімейному колі. Роздавши всім сестрам по сережках, він попередив, що « це востаннє... і тепер буде злість. Напевно зараз відбудеться або довгий намотування лугу, або урочисте захоронення всіх зібраних огризів у надглубокій ямі. Але наш хохол не любить, тому я схиляюся до другого варіанту.
О! Так і є! Не минуло й декількох хвилин, як шість бойців з лопатами, ношками, в повній бойовій, вивернувши через сараїв, понуро попливли в бік річки, підганяні старшою. Побачивши мене, Нечіпоренко дав команду, і вони, вклавши свої інструменти виробництва на плече, перейшли на строго. Я ж, помахавши блохтом Гріне, подивився на сонце, чхнув і зайнявся тим, за чим, власне, і вийшов.
Поставив ногу, вкутую в новенький хромовий чобота, на сходинку і, підчепивши ваксу з великої банки, взявся зручувати щіткою, наспівуючи під ніс:
Ранок фарбує ніжне світло Стіни стародавнього Кремля, прокидається з світанку вся радянська земля...
Тут земля, хоча й не була радянською, але це не погіршило ситуацію. Та що там « не гірше» - краще! Тому що земля була німецька. Така німецька людина, мабуть, більше не вигадує. Саме звідси постійно виповзали всі тевтонські собаки-рицарі, королі і різнокаліберні фріцанські воєначальники. А тепер усе наздогнулося! Після того як гітлерівські війська були повністю вибиті з території Східної Пруссії, їх було повністю висіто. А ті, хто не хотів вибиватися, були знищені, згідно з доктриною радянського командування. І тому пелось особливо добре:
Кипаючи, могильна, Нікем непереможна, Країна моя, Москва моя, Ти найулюбленіша!
Коли вже закінчував наводити останній лікк, повзаючи голені оксамитової оксамитової дрижання мотлохом, варварські відірвані від портьєри, велика вхідні двері відчинилися і на ґанку особня, де зараз розміщувалося наше хитрому підрозділу, вийшов сяючий, як нововказовий п'ятак, Серега Гусев. Він, вгамувавши мундир, що задзвонив мундирами, з радістю, ніби я, вдихнув ранкову прану і енергійним голосом запитав:
- Все співаєш, співак?
- А що мені, ридати що? Літо на дворі, пташки співають, чоботи геть нові дістав. Не життя — маліна!
- Це точно! А про маленьку дитину, чого це Нечіпоренко з ранку спустошався?
- Та бійці собі вирішили звільнення, в район найближчого саду. Тепер вони битимуть шахту до центру Землі і закопують залишки своїх трофеїв.
- Це правильне рішення. А то розпустилися тут! Твої нічні ночі не біжать?
Командир хитро подивився на мене, показуючи на загальну прожорливість деяких членів розвідки.
- Не царська це справа, офіцерагм сади вовняти. І ще, командире, у мене тут, у зв'язку з наочним заходом питання один з'явився...
- Ну що? - Гусів, почувши підвох, перестав посміхатися і насолодився.
- Чому ми майже ніколи не були пілотами? Різні хіміки, сапери, зв’язки, пехота — скільки завгодно. А ось летуни одягали лише в сорок перший, і коли вони були дуже непопулярні серед народу. В Рогутіно, пам'ятаєш, бабки навіть побити хотіли, коли крила на петлицях побачили...
- Пхр! - Серега, замаскований, випукував очі. - І навіщо? Чого це тебе в ВВП потягнуло?
- А того! - Оглянувши начищені до синіх чоботів, я кинув ганчірку на банку і, з хрусткою потягнувшись, відповів: - зрозуміло, режим секретності і таке інше, але оскільки ропуха давить... Прикинь, вчора на перехресті дівча-регулівиця так посміхнулася якомусь літньому капітану, що він мало з машини не випав. Ну звичайно, у нього вся груди в орденах, як у бронежиле - куля хрен візьме. А я? Ти ж крім "Красної Зірки" і медалей забороняєш щось одягати, тому я був понад цим святом життя. У мене синьоокка з жезлом і не подивилася... Якби на нас була схожа летюча форма, то без підозр можна було б більше вдягнути ордени.
Командир закурив і, зачуривши око від диму, вирішив з'їстися:
- Я ношу, товаришу полковнику. Тільки... в місто їдемо. Там же напевно буде баришні, а я - як лох тиловий...