Що важливо знати
| Критерій | Досконала конкуренція | Монополісти — це віротерпимий конку. | Олігополія | Чиста монополія |
| Кількість фірм | Необмежено велика (многовірність) | Багато (менші) | Кілька (до 10 великих компаній) | Одна (крута компанія, кордони якої збігаються з кордонами галузі) |
| Тип продукції | Стандартні-рькі | Диференци законна | Однорідна або диференційована | Унікальна (не має замінників) |
| Контроль над ціною | Немає (фірми є цендрополі-чателі) | Обмежений контроль в межах своєї ніші на ринку | Обмежений при диференційованій продукції або сильний - при ціниному зговорі | Значний (монополіст - це цінио-вивідувач на ринку) |
| Бар'єри вхо - найди | Відсутні (вільні вхід і вихід з галузі, вільний рух ресурсів) | Невисокі (написники: патенти, ліцензія, торгові марки) | Висока (пропорція, рівень якості, високі початкові капіталовкладення, взаємозалежність компанії, монопольізація ресурсів) | Практично не є законодавством (ефектом масштабу, виняткові права, патенти та ліцензування, власністю на сирі ресурси) |
| Методи конкуренції | Цінові (зниження витрат, збільшення кількості продажів) немає ціни на цензорську дискримінацію | Фірми маніпулюють об'ємом і ціною, знижують витрати виробництва. Типова реклама, пропаганда торгових марок, цінова дискримінація | Високо нецінні: підвищення якості, використання нових технологій, збільшення обсягів продажу, промисловий шпигун, ціни на дискримінацію | Конкурентів немає. Широко застосовується ценкова дискримінація, яка дозволяє максималізувати прибуток |
| Доступність щодо ринку | Важкий доступ до всіх типів інформації, як для виробників, так і для споживачів | Деякі проблеми, монополія завжди створює обмеження доступу інформації | Обмеження | Обмеження |
| Приклади відрізків | Селькохозій-речальне виробництво | Розніжна торгівля, сфера послуг | Чорна, кольорова металургія, машинобудування і т.д. | Корпорацій водопостачання, електросеті і т.д. |
За оцінкоютип продукціївідштовхуються від споживацького сприйняття. Якщо покупці сприймають усі товари, які є абсолютно замінниками, то вони належать до однорідної продукції. Якщо товари сприймаються як недосконалі замінники, то продукція належить до диференційованого. Коли товар взагалі не має замінників на ринку, то в очах покупців він стає унікальним.
Скріплення впливу фірми на ринкові ціниЗа допомогою коефіцієнта ринкової влади Лернера:
Для ринку монополії конкуруючої конкуренції коефіцієнт знаходиться у діапазоні 0,3-0,5, для ринку кільо-мобілізмної конкуренції - у діапазоні 0,6-0,8, для ринків з панівним підприємством він може досягати 0,8-0,9, а для ринку монополії він наближається до 1,0.
Бар'єри входу-виходуУмовно можна розділити на дві групи:
· бар'єри штучні (інституціональні) пов'язані з наданням обмеженого кола фірма ліцензій або патентів, з різним роду державними обмеженнями, про етекціоністську політику, нормативно-правильним регулюванням діяльності і т.п.;
· Проблеми природні пов'язані з економією на обсягах виробництва і нижчими витратами виробництва у діючих компаніях, ніж з « новизниками».
Бар’єрами можуть також бути великі капіталовкладення, отримання контролю окремими компаніями над постачанням ресурсів, високий ступінь диференційації продукції та вірність покупців до вже існуючої торгової марки, обмежений доступ до каналів розподіл продукції і т.д. Чим більше бар’єрів, тим важче новим фірмам прокладати на ринок нові компанії, тим більше можливостей для досягнення своєї ринкової влади. Якщо для індустрії висока капіталовласність, то вихід з неї пов'язаний з важливими незворотними витратами, що змушує компанії до проведення узгодженої цінної політики, що перешкоджає розвитку ринкової конкуренції.
Структура ринку залежить від кількості продавців та покупців, якості продукції, перешкод входу та виходу, доступності інформації, диференційації продукції.
Найбільш відомі ринкові структури пропонуються для ринків з однорідною та диференційованою продукцією.
Однорідність продукції передбачає такі споживчі смаки, які визначаються лише ціною продукції і не залежать від того, хто її виготовляє і які властивості вона має. Іншими словами, у випадку однорідної продукції споживача приймає будь - які товари, які є абсолютно ідентичними, і тому він купує на ринку дешеву. Наприклад, ринки з однорідними продукцією можуть бути такими, як мінеральні сировини, нафтопродуктори, зерно, молоко, сорти та овочі.
На думку дослідників, виробництво товарів, які вибираємо, не лише сприяє тому, що товари продають продавцем, але й використовуються як якості, марки, упаковки, колір, технічні характеристики тощо.
З огляду на кількість людей на ринку, які є продавцями та покупців, можна виділити такі види ринкових структур, які пропонують Штакельберг (див. Сторінка 3.1.
Поймання "багато" тут означає таку кількість економічних суб'єктів, при якій незалежний продавець або споживач нікоєм чином не може вплинути на загальну ринкову ситуацію.
Поняття "деякі" означає, що на ринку існує стільки економічних суб'єктів, де дії одного з них впливають на загальну ринкову ситуацію і впливають на інтереси інших суб'єктів.
Таблиця 3.1. Типи ринкових структур на ринку однорідної продукції
Як зазначалося вище, класифікація передбачає одноманітність продукції. Тому вона не вичерпує всіх можливих видів ринкових структур. Наприклад, у ній немає ринку монополістичної конкуренції, яка передбачає диференцію продукції.
На ринку, де булівська департаментація, на ринку продукції, надала Шерер і Росс (див. таблиці 3.2.
Таблиця 3.2. Основні структури ринку продавця
Крім цих критеріїв, де використовуються ринкові структури, існують також класифікація, заснована на перехресній еластичності та на надвиворій перешкоді, запропонованій Чемберліном і Бейном.
Серед обраних ринкових структур особливе місце займають досконалі конкуренція і монополія, хоча існують вони тільки теоретично. Тому їх зазвичай називають умовними ринковими структурами. Разом з тим, завдяки їм ми можемо краще зрозуміти існуючі ринкові структури, тому ми починаємо вивчати різні види ринкових структур саме з вивчення ідеальної конкуренції і монополії.
Досконала конкуренція
Досконала конкуренція відображає таку форму організації ринку, коли всі види суперництва між продавцями та клієнтами виключаються. Досконала конкуренція була створена в тому розумінні, що за такою організацією ринок кожен підприємство зможе продати стільки товарів, скільки забажає, а споживач може купити скільки завгодно, за діючою ринковою ціною, і не зможе вплинути на рівень ринкової ціни жодному продавцю чи будь - якому покупцеві.
Практичні пояснення
Для зовсім конкурентного ринку характерні такі ознаки.
1. Малость і численність. На ринку працює досить багато продавців, які пропонують один і той самий продукт (у слуга) багатьом покупцям. При цьому частка кожного економічного суб'єкта в загальному обсягу продажі дуже незначна, тому зміна обсягу попиту та пропозиції окремих суб'єктів не має жодного впливу на ринкову ціну продукції.
2. Незалежність продавців і покупців. Нездатність окремих суб'єктів на ринкову ціну продукції також і нездатність вкладати будь-які угоди між ними по впливу на ринок.
3. Однорідність продукції. Важливим фактором для досконалої конкуренції є одноманітність продукції, що означає, що вся продукція, яка обертається на ринку абсолютно однакова у представленні покупців.
4. Свобода входу і виходу. Всі суб'єкти ринку мають повну свободу входу і виходу, що означає відсутність бар'єрів входу і виходу. Крім того, ця умова передбачає абсолютну мобільність фінансових та виробничих ресурсів. Для працівників це означає, що робітники можуть вільно мігрувати між відрасами та регіонами, а також змінювати свою професію.
5. Досконале знання ринку і повної інформативності. Ця умова передбачає вільний доступ усіх суб'єктів ринку до інформації про ціни, які використовуються, ймовірно, й інших параметрів ринку, і до повної обізнаності щодо того, що відбувається на ринку.
6. Відсутність або рівність транспортних витримок. Транспортні витрати відсутні або мають рівність відпричинених транспортних витрат (враховуючи на один продукт).
Модель ринку ідеальної конкуренції будується на ряді дуже сильних припущень, найбільш мало реалістичним з яких є повна інформаність. Однак на основі цього припущення лежить так званий закон єдиної ціни, який вказує, що на ринку, який є абсолютно конкурентним, продається за однією ринковою ціною. Суть цього закону полягає в тому, що якщо будь-який продавець підніме ціну вище ринкової, то він миттєво втратить покупців, оскільки останні перейдуть до інших продавців. Отже, вважається, що суб'єкти ринку знають, як розподілені ціни між продавцями і перехід від одного продавця до іншого для них нічого не коштує.
Досконала монополія
Саме таку структуру називають « монополією », коли існує єдиний продавець і багато покупців. Монополіст має ринкову владу і має монополію на прибутки, які можна отримати з критеріїв максималізації. Подібно до ідеальної конкуренції, досконала монополія має вагомі припущення.
1. Без досконалого замінника. Підвищення ціни монополістичним не призведе до втрати всіх покупців, оскільки споживачі не мають повноцінної альтернативи продукту, який виробляє монополіст. Проте монопольист повинен брати до уваги існування більш-менш близьких, хоча й недосконалої, замінивши свої товари іншими виробниками. Тому, коли попит крива на товари монопольисту, то це стає дедалі помітнішим.
2.Відсутність свободи входу на ринок. Ринок досконалої монополії характеризується нездоланними бар'єрами входу, в тому числі й виокремленнями:
- У монополати для продукції і використані технології;
- Урядові ліцензії, квоту або високих мито на імпорт товарів;
- Консольним ресурсом сировини або інших обмежених ресурсів;
- Важлива економія від масштабу виробництва;
— високі витрати на транспортування ізольованих місцевих ринків (локальних монополіїв);
- Проводити монополійом політики нестача на ринок нових продавців.
3. Один продавець протистояв великому кількості покупців. Досконалий монополіст має ринкову владу, яка полягає в тому, щоб забезпечити себе великим попитом.
4. Досконала інформованість. Монополіст володіє інформацією про ринок своєї продукції.
Залежно від того, чи є якісь перешкоди, які перешкоджають новим фірмам у монополії на ринок монополії, вони виділяють такі види монополії:
1) адміністративні монополії, що виникли через існування великих адміністративних бар’єрів входу на ринок (наприклад, державне ліцензія);
2) Економічні монополії, які спричиняються монополістичним політикою нестача нових продавців на ринок (наприклад, хиже ціни на товари, контролювання стратегічних ресурсів);
3) Природні монополії, що залежать від того, чи існує багато економії від обсягу виробництва, пов’язаного з розмірами ринку.