Що важливо знати
Департамент освіти та науки
Тамбівський державний університет їм. Г.Р. Державіна
Академія економіки підприємництва
Реферат на тему: « Лідерство в соціальній групі».
Виконувала студентку групи 203:
Прохоова Д.Д.
Вчитель:
Білінська Д.В.
Тамбів 2010
Вступ
1. Тобто, зміст лідерства.
2. Загальні теорії лідерства.
3. Риси, характерні лідеру.
5. Середовище лідера.
6. Лідери в малих групах.
7. Політичне лідерство.
8) Лідерство і сучасність.
Висновки
Список літератури
Вступ.
Лідери - найважливіший компонент ефективного керівництва. Воно існує всюди, де є стійке об'єднання людей. Слово « лідер» означає « Водій» Незважаючи на те, що це здається простим, у сучасній науці, з усіма перевагами оригінальних позицій різних авторів, лідерство характеризується неоднозначним.
Лідери відрізняються від керівництва, яке передбачає досить жорсткі та формалізовані стосунки - підкорення. Лідер - це символ спільності і поведінки групи. Зазвичай він висувається знизу, переважно природними силами і приймається послідовниками.
Значимість лідерства, щоб керувати організацією, ставить запитання про вплив на це явище. Лідери повинні керувати, тому що. О, ох. Вибирає лідерів, розвиває конструктивних і усуває деструктивних лідерів.
Ефективність лідерства безпосередньо пов’язана з здатністю лідерів керувати организаційною та міжособистою комунікаційною комунікою, яка діє на її характер.
Роль керівника персоналу визначається його зусиллями відбору достойних претендентів на членство у робочій групі, він повинен скеровувати групову енергію на вирішення організаційних цілей. Лідери також виявляють дух суперництва, спонукуючи членів групи виявляти сильні особисті риси і контролювати свої слабкості. І результат роботи лідера полягає в його здатності керувати соціальними конфліктами. Управління соціальним конфліктом складається з послідовної діяльності лідера, який намагається конструктивно вплинути на ситуацію, яка спричинила конфлікт, на учасників конфлікту і характер взаємодії всіх зацікавлених суб'єктів. Залежно від характеру конфлікту та його характерів лідер, який намагається контролювати конфлікт, може обрати роль посередника або судді.
Практичні пояснення
Незайнятий роль лідера у виконанні змін полягає у визначенні ідеї нововведень, формуванні на її основі цілей, спільності бачення і стратегії змін.
У своєму рефераті я спробувала дати уявлення про те, що таке лідерство в цілому, якими рисами має керувати справжній лідер, як вести себе лідер у малому гурті, його значення і вплив на групу.
1. Тобто, зміст лідерства.
Практика показує, що жодна з факторів не є ефективною і корисною для організації, ніж ефективне лідерство. Лідери потрібні для визначення цілей і завдань, для організації, координації, забезпечення міжособистих контактів з підлеглими і вибору оптимальних, дієвих способів вирішення певних проблем. Очевидно, керівники організації можуть досягти цього значно швидше, ніж організації без лідерів.
Слово лідер походить від англійської леад (вів). Отже, лідер - це ведучий, що йде попереду. Лідер - член організації, який має високе становище, має сильний вплив на думку та поведінку людей навколо нього, членів будь-якої об'єднаної організації, організації, що виконує комплекс функцій.
Лідери визначають як процес соціального впливу, за допомогою якого лідер шукає добровільної участі в організації, щоб досягнути організаційних цілей, або як процес надання впливу на групову активність, спрямовану на досягнення цілей.
Проблема лідерства - це традиційна проблема соціальної філософії від античності до наших днів. Тільки якщо раніше в центрі дослідження були великі історичні лідери, то зараз проблема лідерства перевіряється головним чином в малих групах.
Лідер - це людина, яка може об'єднати людей для досягнення певної мети. Тип лідера пов'язаний з природою суспільної злагоди, характером групи і конкретною ситуацією. За даними веб - опитування лідерства, ви можете виділити три види лідерів, які мають різні форми влади (харизматичний, традиційний і легальний). Дослідження лідерства в малих групах розрізняє формальне і неформальне лідерство. Формальний лідер призначається або вибирається, набравши таким шляхом статус керівника. Неформальний лідер - це член групи, який здатний об'єднати групу на основі особистого впливу. Стосунки за формальним і неформальним лідерством вилаштовуються за двома типами: керівником - підлеглими або лідером - послідовниками. Ці типи лідерства або доповнюють один одного (у особі авторитетного керівника), або суперечать тому, що робить організації ефективним.
Помітно, що авторитарне лідерство, яке може вважатись однимокономічним керівником, демократичне управління членами групи, анархічне керівництво, коли група сама собі дається. Різні типи лідерства можуть бути ефективними в різних формах.
Соціологи мають кілька поглядів щодо природи лідерства. Однією з найперших була « теорія рис», яка походить з необхідності певних рис для виконання ролі лідера. І на основі цих рис, були різні автори і майже нескінченні. "Ситуаційна теорія" походить з того, що визначає роль конкретних умов, в яких діє лідер. Сучасні методи намагаються поєднати досягнення обох теорій. Вони зосереджуються на здатності лідера створити нове бачення вирішення проблеми і, використовуючи свою владу, надихнути послідовників на активні дії, щоб досягти мети.
Феномен лідерства лежить в самій природі людини і суспільства. Яви, в основному, схожі на лідера, трапляються в оточенні тварин, які ведуть колективний, стадій життя. Тут завжди виділяється найсильніша, достатньо розумна, наполеглива і рішуча особина - вожак, керівний гурт (стаей) відповідно до його неписаних законів, які диктують взаємини з середовищем і є біологічно запрограмованими.
Лідери базується на певних потребах складно організованих систем. Зокрема, вони вимагають самоорганізації, порядку поведінки окремих елементів системи для забезпечення її життєвої та функціональної здатності. Така впорядкованість здійснюється завдяки вертикальному (управлінню - підкорення) і горизонтальному (корективному однорівне зв’язку, наприклад, розподіл праці та кооперація) розподілу функцій і ролей, і перш за все виокремлення управлінської функції і її структур, які для своєї ефективності зазвичай вимагають ієрархічної, пірамідальної організації. Ця піраміда, що має форму керма, є верхньою і вищує лідера.
Чіткість виділення позицій залежить від типу об’єднаності, частини системи, а також її взаємозв'язків з навколишнім середовищем. У системах, що характеризується низькими групами, інклюзивними ступенями автономії та свободою різних елементів та рівнів організації, функції лідера виражені слабо. У міру того як ми підсилюємо цю систему, людей у складному груповому порядку та усвідомлення цих потреб у формі колективних цілей спеціфікація функцій лідера і його структурного, інфеціональні відокремлені від неї відмінності збільшуються.
У малих групах, заснованих на безпосередньих контактах їхніх членів, інституціалізація позицій може не відбуватися. Тут на перший погляд висуваються особисті риси характеру, її здатність об'єднати групу, повести її за собою. У великих об'єднаннях, ефективність колективних дій яких вимагає чіткої функціональної диференційної диференції та спеціалізації, а також оперативної підтримки та жорсткості підпорядкування, інституціалізації та формування (офіційне закріплення) лидійних позицій, які мають їх порівняно великими владними повноваженнями обов'язкові.
Саме до такого типу об’єднання належить сучасне виробництво. У ньому переслідуються певні, досить стабільні цілі, реалізація яких вимагає злагодженості, координації та регулювання роботи. В силу цього, в трудових організаціях обов'язкова інституціалізація лідерства, його конституювання в керівництво, яке, спираючись на владні позиції, виходить на передній план управління.
Аналіз природи лідерства показує, що воно походить з певних потреб людей та їхніх об’єднань, які і покликані задовольняти лідери.
2. Загальні теорії лідерства.
Лідери - це не новий спосіб керівництва, а спосіб організації влади в, громадянському суспільстві з розвиненими політичними свідомостями всіх або більшості його соціальних шарів. Таке суспільство з’явилося порівняно недавно або ж воно лише складається, і то не всюди. Але це можливість і необхідність історії та політики. Члени громадянського суспільства - мислячі учасники політичного життя, тому вони мають можливість свідомо вибирати собі лідера. Але лідер повинен переконувати їх, що його дії правильні і прибуткові, а не в основі власної корисливості чи влади. Суспільство зі свого боку не може маніпулювати лідером. Соціальне та політичне співжиття, взаєморозуміння лідера та його прихильників - основа нової сучасної політики.
Отже, лідерство є одним з проявів влади, характерна риса політичної діяльності, право висувати керівника, який її здійснює. Це явище притаманне іншим формам діяльності - виробництву речей, ідей, науці, спорту тощо. д.
Обов'язковою умовою лідерства є володіння в конкретних формальних чи неформальних організаціях різних рівнів і масштабу - від держави і навіть держави до урядових установ, місцевої самоврядування або народних і громадських груп та рухів. Уряд - лідер закріплюється законом. Але в усіх випадках лідер має соціальну та психологічну підтримку в суспільстві або в колективах людей, які слідують за ним.
Зрозуміло, що загальноприйняте в соціальній психології розуміння лідерства, як притаманної лише невеликій групі, не було спричинене багатьма теоретичними поглядами різних дослідників, а також ідеологічними та політичними заходами і заборонами минулого, коли не було навіть теоретично припустити, що лідери партії та держави - не лідери. Протягом десятиліть керівники, які мали владу, призначалися на цей пост і не проходили складних процедур виборів, характерного феномену політичного лідерства.
Отже, ми можемо думати, що в нашій психології питання про політичного лідера, тобто. про лідерство великих соціальних груп, взагалі не з'являлися, якщо не вважати боязких спроб розглянути феномен керівництва. У західній літературі було визначено, що вкрай необхідно мати прямі, механічні зміни особистості та механізми лідерства в малих групах на особу політичного, державного діяча і на механізми лідерства у великих системах.
У нашій теорії соціальної психології (як я в інших галузях психології) було зроблено вагоме дослідження проблеми лідерства, яке б підсумувало а.Н, Леонетьєвий, згідно з яким головними детермінантами справи лідерства були цілі і задачі групи, які мали стати лідером, і який стиль лідерства буде найефективнішим.
До деякої міри цей підхід перетинається з американськими синтуативними теоріями лідерства. Загальне між ними - це те, що обидва підходи спрямовані на виявлення зв'язку та залежності між явищем і інститутом лідерства, з одного боку, і тим середовищем, в якому це лідерство здійснюється. Різниця полягає в тому, що сітуативні теорії зважають на риси, характерні для лідерства: час, місце, обставини групування, тобто. зовнішні параметри, що стосуються і лідера, і групи, яку він бере до уваги.