Що важливо знати
ДК 159.9:331.101,3
Дата видання 27.09.2018
Така структура самовизначення свідчить, що професійне самовизначення є ключовим зв’язком у процесі формування психологічної готовності учня до професійної діяльності.
Аналіз роботи сучасних дослідників цієї проблеми дав нам змогу виділити сім основних підходів для вивчення професійного самовизначення учнів (табл. 2).
Таблиця 2. Порівняння якості підходів до вивчення професійного самовизначення (ПС) студентів
| Тип підходу | Сутність підходу |
| 1. Суб'єктно-діальнотний | ПС вважається кінцевим результатом орієнтації в професійній діяльності |
| 2. Функціональний | ПС вважається, що зміна стану психіки студента до певного рівня, який успадковує, забезпечує йому високий показник мотивації до професійного навчання |
| Знаходити особливості ПС залежно від конкретних умов |
|
| 4. Соціально- функціональний | Дослідження функцій, які визначають ПС у роботі та професійному розвитку учнів |
| 5. Структурно-психологічний | пов’ язаний з характеристикою елементів ПС |
| 6. Генетичний | розглядає походження ПС та їхній вплив на неї |
| 7. Локіко-гнотеологічний | Вчиться розуміння сутності, змісту ПС, її критеріїв |
Важливим фактором самовизначення є її інтегративна особистість, яка свідчить про впорядкованість внутрішніх структур, узгодження компонентів особистості, яка навчається в цей час, стабільність і претендування їх функціонування.
Також можна виділити три рівні практичної орієнтованості серед підходів до вивчення професійного самовизначення, які умовно розподілені від більш спільного до приватного і конкретного.
Перший - це теоретичний опис проблеми у ширших поняттях. Наприклад, побудова моделі комплексного підходу до професійного самовизначення, на основі інтегративно-типологічного підходу, запропонованого С.Л. Леньковим і Н.Є. Рубцай.
Другий - це опис процесу самовизначення, який стосується середовища школи або вуза, з яким, як і раніше, пов'язаний дослідник або ж ж, якщо він не належить до регіону проживання. Наприклад, дослідження О.Б. Іллява, де дуже точно визначили проблеми, які існують у питанні профорієнтації підлітків, — це форма профорієнтаційної роботи, збитки з її змістом, використання застарілих методів, невизначеність у законах профорієнтаційну роботу, брак методичної підтримки педагогів та психологів, які займаються профорієнтацією.
Третій рівень найбільш конкретний і практикований - це пропоновані методи навчання зі студентами та студентами, які психологи та педагоги з певним рівнем успіху застосовують у своїй практиці. Це уроки та навчальні програми, психодіаґостика, система дискусій та лекцій для школяра та його сім'ї, професійно-орієнтаційні ігри та різні види позаученої діяльності в університеті.
Практичні пояснення
Переходячи до більш конкретних описів та досліджень у сфері професійного самовизначення, варто почати з вже згаданого дослідження О.Б. Ілля, в якому ми вважаємо, що є дуже точні ключові проблеми сучасної освіти, зокрема профорієнтації. В роботі О.Б. Проблема самовизначення Іллі можна розглядати з трьох її аспектів:
- Соціальна ситуація, всередині якої відбувається професійне самовизначення учня;
- Ставлення учнів до вибору професії (його потрібно, глибини, призначення тощо);
- Психолого-педагогічного супроводу процесу професійного самовизначення учнів (реагування, приєднання цілей та завдань процесу, кваліфікованості тощо). При цьому самої О.Б. Ілляна зауважує, що соціальна ситуація в даний час характеризується крайньою нестабільністю. Реформування всіх рівнів освіти, нестабільність соціально-економічної ситуації в нашій країні, часта трансформація ринку праці, а також кардинальні зміни особистих пріоритетів у суспільстві, на думку автора, мають значний вплив на професійне самовизначення учнів. Тому майбутнє професіоналів вимагає вміння орієнтуватись у світі, бути гнучкими і мобільними. Вважаючи підлітків перед майбутніми ремеслами, Ілляна О.Б. Вони досить поверхові, і часто їх можна розпізнати на ідентифікації. За даними її досліджень, 48% дев'ятикласників не мають точного уявлення про роботу програміста, хоча багато з них обрали саме її. А на питання: "На чому займається адвокат?" не відповіли 36% дев'ятикласників. Це дає змогу говорити про необхідність інтенсивної профорієнтаційної роботи з учнями, які вчаться через їхні поверхові знання про світ професій. Щодо психолога-педагогічного супроводу, то дослідник ставить питання про ефективність профорієнтаційної роботи, наводячи на увазі значні недоліки діючої моделі. Через невизначеність законів про профорієнтацію, функції відповідальних за неї часто беруть на себе педагоги, заступники директорів, класні лідери, а психолог не може повноцінно провести супроводжувач учнів, оскільки він зайнятий поруч інших проблем і завдань.
Сьогодні вивчення характерних особливостей самовизначення ведуться в двох напрямках. Перший напрям вивчає індивідуальні-психологічні особливості особистості в роботі. Основна мета цього дослідження полягає в тому, що з експериментального погляду можна зробити дослідження всіх рис особи в окремості. Велика кількість профорієнтаційних методів спрямована на вивчення та діагностику як комплексу властивостей особистості, що вивчається в період професійного самовизначення в цілому, так і його окремих рис. Також у рамках психології професійної діяльності проводяться глибокі дослідження важливості особистої ролі для конкретних видів професійної діяльності. У таких роботах психологи найчастіше спираються на концепцію професійно-важливих рис Л.М. Мітіною (1984). Важливими частинами комплексного дослідження є наукові напрямки, які мають намір дослідити цілісність комплексу професійно важливих якостей і навичок студента в процесі конкретної професійної діяльності. Вони мали змогу оцінити себе як особистість. На думку більшості фахівців-психологів, особисті погляди мають значення не лише в описі індивідуальних особливостей особистості в професійній діяльності, але й у вивченні шляхів професійного самовизначення особистості.
Деякі дослідження вказують або наголошують на взаємодії сім'ї та школи з питанням професійного самовизначення учня. У даних досліджень зазначається, що професійне самовизначення не є одним актом, а є тривалим і багатоетипним процесом, який враховує впорядковування всерединілистих і соціально-професійних потреб.
На можливість сім'ї формувати професійні установки, яка має багато факторів, включаючи соціальний та економічний статус сім'ї, характер її внутрішніх та зовнішніх зв'язків, здатність до адаптації в зміні соціальної ситуації і так далі. Наголошуючи на спільній роботі та навчанні у профіленції, автори зазначають, що така робота повинна проводитися « з потребою суспільства в певній професійній діяльності, вимог до певної професії, а також якостей, які слід мати для успішного виконання цієї роботи». Багато психологів також звертають увагу на проблеми, які виникають у професійному самовираженнях студентів, на їхнє незнання реальних трудових процесів, які стосуються професії; її заціпеніння на сучасному ринку, перспективи розвитку, можливості працевлаштування в межах територіальних можливостей, фактори, які визначають пізніше ступінь професійної, соціальної та особистої адаптації. Л.В.: Мамедова і В.Н. Стручки кажуть, що шкільні педагоги та психологи мусять намагатися прискорити батьківський вибір дітей через психологічний тиск, що призводить до протесту або дедалі більше тривожних реакцій.
У роботі М.Ю. Мельник проблема взаємодії школи та сім'ї обговорюється за допомогою самоозначення обдарованих старшокласників, суть якої узгоджується з загальною парадигмою, прийнятою у відмінній профорієнтології: наполегливість на активність суб'єкта самовизначення, активну участь у професійному виборі та будуванні особистих професійних перспектив. «Ценаправлена освітня програма... допомагає створити умови для того, щоб старшокласники самі і свідомо зробили свій вибір, що і визначить найважливіші шляхи розвитку молодої людини» — зауважує М. Мельник.
На жаль, сьогодні в цій галузі профорієнтаційна діагностика в школах здебільшого включається в формальну процедуру, необхідну лише для звітності, проводиться за застарілими методами, а діагностика майже не приділяє уваги. Через нестабільність професійних ринків значно зменшилась кількість трудових династій. Професійна тенденція, як і орієнтація, часто « зростає» з - поміж сімейних цінностей. Часто навчання професійної готовності віддається на відкуп освітній заклад, фактично не в змозі виконати цей процес.
О.Б. Ілляна бачить вирішення проблем у створенні єдиної концепції профорієнтаційної роботи та нормативних документів, які регулюють цю діяльність, в підготовці кваліфікованих фахівців, психологів-профорієнтологів, а також проведенні періодичних аттестацій і збільшення їх кваліфікації. С.В.: Кулікова також наголошує на потребі тісної співпраці в різних соціальних установах. Вона вважає, що навчання в одному шкільному профілю створює мотиваційний фундамент для професійного самовизначення та подальшого успішного вибору профілю навчання в університеті, який має проходити під контролем майбутнього роботодавця.
Найточніші і загальноприйняті дослідження, які ми розглянули, можна назвати дослідженнями, де пропонуються різні методи профорієнтаційної роботи зі школярами та студентами. Серед можливостей є профіранційні та ділові ігри, кейс, групові дискусії, інформаційні інтерв’ю, тестування здібностей, зустрічі з успішними випускниками, тренування з професійної орієнтації та інші заходи. Так, описуючи профорієнтаційні ігри В.І. Рогачов вказує, що вони допомагають учневі « завантажуватися » у уявні ситуації, пов'язані з майбутньою професійною діяльністю. Граючи, ви створюєте об’єктивні та соціальні контексти майбутньої професійної діяльності і моделює умови певної професії. Такі ігри формують у школярів досвід соціальної взаємодії і важливі особливості орієнтації.
А.Ю. Королева і Е.В. Кирдяшова, як також інші види освіти, звертають увагу на сприятливі умови для студентів, коли вони вчаться, коли охоче приймають професійне рішення. Серед цих напрямів є навчальне самокерування, збереження та розвиток національних та навчальних традицій, створення умов для активізації наукового потенціалу учнів, пропаганда здорового способу життя, надання багатопрофільної психологічної допомоги, створення та підтримка позаурочних об’єднань з інтересами.
Відокремити дослідження І.В.: Арендак про ризик самовираження, який, на думку автора, виникає внаслідок конфлікту між потребами суспільства в фахівцях щодо конкретної професій і прагнення людини шукати кохану справу та покликання. Згідно з одним опитуванням, проведеним емпіричним дослідженням, більшість старшокласників не вважають свої професійні інтереси більш важливими, вони схильні до інфантичного вибору професії, а щонайважливішим фактором, який впливає на професійне самовизначення, є рейтинг професії на ринку праці. Внутрішня мотивація учнів щодо вибору професії переважає над зовнішньою, а зміст мотивів найбільш виражений у пізнавальних, матеріальних і мотивах самореалізації.