- Жили-булий чоловік з дружиною і була в них дочка. Дружина захворіла і померла. Погорвав-погорів чоловік та і одружився з іншою. Зла мачуха не любила дівчинку, била її і думала, як би взагалі вивести. Раз поїхав батько кудись, а мачуха каже до дівчинки:
Поділися до моєї сестри, твоєї тітки, попроси у неї голочку і ниточку - тобі сорочку зшити.
А тітка ця була Баба-Яга, костяна нога. Дівчинка не будь дурна, зайшла раніше до своєї рідної тітки.
- Привіт тітко!
- Привіт рідна! Навіщо прийшла?
- Машка послала до своєї сестри попросити голочку і ниточку - мені сорочку зшити.
- Добре, племінниця, що ти вперед до мене зайшла, - говорить тітка. - Ось тобі стрічка, маслятко, хлібець та шматок шинки. Буде тебе там берігика в очі стікати - ти її стручкою перев'яжи; будуть ворота скрипіти і плескати - ти під п'яточки маслячу; будуть тебе собаки блювати - ти їм хлібця кинь; буде тобі кіт очі драть - ти йому шинки дай.
Подякувала дівчинка свою тетку і пішла. Вона пішла, пішла і прийшла. Варто хатка, а в ній сидить Баба-Яга, костяна нога і тхёт.
- Привіт тітко! - Каже дівчинка.
- Привіт рідна! - Каже Баба-Яга.
- Мене мати послала попросити у тебе голочку і ниточку - мені сорочку зшити.
- Добре, народнисько, тільки сідати покупку ткати.
Ось дівчинка сіла біля вікна і почала ткати. А Баба-Яга вийшла і наказує своїй робітниці:
- Йди, істопи баню і вимий племінницю, так, дивись, гарненько: я хочу її з'їсти.
Дівчинка посіла, сидить ні жива ні мертва і просить тихенько робітниці:
- Моя рідна! Ти не стільки дров підпалюй, скільки водою заливай, решетом воду носи! - і дала їй хустинку.
Работа лазить, а Баба-Яга, чекає. Вона підійшла до вікна і питає:
- Тку, тітко, тку, мила!
Баба-Яга відійшла геть, а дівчинка дала коту шинки і питає:
- Чи не можна якось піти звідси?
Вон на столі лежить рушник і гребінець, - говорить кіт, - візьми їх і біжи швидше. І буде за тобою гнати Баба-Яга, ти приклади вухо до землі і, як ти чуєш, що вона близько, кинь рушник - утвориться широка-широкова річка; якщо ж Баба-Яга перейде через річку і знову буде доганяти тебе, ти приклади вухо до землі і, як почуєш, що вона близько, кинь гребінок - виросте дрючий-дремучий ліс: крізь нього вже не прорветься!
Дівчинка взяла рушник і гребінець і побігла; собаки хотіли її рвати - вона кинула їм хлібця, і вони пропустили її; брами хотіли заполонутися - вона полила їм під п'ятічки маслиця, і вони її пропустили, берігка хотіла їй очі вистежити - вона її стручкою перев'язала, березка її і пропустила.
А кіт сів біля вікна і тхне: не стільки тхне, скільки плутає.
Баба-Яга підійшла до вікна і питає:
- Ти, люба, ткнеш, люба?
- Тку, тітка, тку, мила! - Відповідає грубо кота.
Баба-Яга кинулася в хату, бачить, що дівчинка пішла, і давай кота бити та лаяти:
- Ах ти, старий плут! Навіщо пропустив дівчину? Ти б у неї очі видер, обличчя подряпав!
- Я тобі стільки років служу, - каже кіт, - ти мені кісточки не кинула, а вона мені шинки дала!
Баба-Яга кнулася на собак, на ворота, на береї і на роботу, давай всіх лаяти, молотити. Собаки кажуть їй:
- Ми служимо тобі стільки, ти нам горлай корочки не кинула, а вона нам хлібця дала!
Ворота кажуть:
Ми служимо тобі стільки, ти нам горілки під п'ятками не підлила, а вона нам маслиця не пошкодувала.
Березка каже:
- Я тобі стільки років служу, ти мене ниткою не перев'язувала, а вона мене стручкою поскаржила!
Роботи кажуть:
- Я тобі стільки років служу, ти мені ганчірочки не дала, а вона мені хустинку подарувала.
Баба-Яга, костяна нога, швидше сіла в ступу - штовхом поганяє, помелом слід заметить - і пися в погоню за дівчинкою.
Ось дівчинка приклала вухо до землі і чує, що Баба-Яга гниє за нею, і вже близько; взяла та й кинула рушник: сталась річка, широка-ширкова! Баба-Яга приїхала до річки і від злості зубами закрипела - не може через річку перебратися! Вона пішла додому, зібрала биків і погнала до річки. Бики пили всю річку дочиста.
Баба-Яга пустилася знову в погоню.
Дівчинка приклала вухо до землі і чує, що Баба-Яга близько; кинула гребінець: виріс ліс, дрижий та частий! Баба-Яга стала ліс гризти. Я не могла прогризати і не могла знову прогризати.
Батько повернувся увечері додому і питає у дружини:
- А де моя донька?
- Вона пішла до тітки, - говорить мачуха.
Трохи почекавши, дівчинка побігла додому.
- Ти де була? - Питає батько.
- Ах, батюшка! - Мене мачуха відправила до тітки попросити голку з ниткою - мені сорочку зшити, а тетка - Баба-Яга - мене з'їдала!
- Як же ти пішла, донечко?
- Так і так, - розповідає дівчинка.
Батько, як дізнався все це, розсердився на дружину і вигнав її з дому і став з дочкою вдвох жити-поживати.
Чому у Баби Ягі костяна нога?
Багато людей вважають, що, коли байка « Яге » створює більш страхітливий образ, вона може приписатися до неї. Однак багато людей знають, що стара жінка є охоронцем між живими і мертвими, між Яв’ю та Нав’ю. Як символ зв'язку зі смертю, так і з життям, вона одночасно і жива, і мертва саме в силу прикордонності.
З цього легко зробити висновок, що бабусю, яку називають однією ногою тут, а іншою - там. Оскільки скелет у сучасному світі асоціюється зі смертю, то костяна, тобто ненабрана кінцівка, є ознакою мертвого тіла. Насправді все є трохи складнішим, тобто, така позиція правильна, і хибна. Загалом, суцільні дуалізми...
Розгляньмо звичаї різних народів. Багато сибірських племен, наприклад, померли шамана або шаманку, ховалися кілька разів на високому помості або прив’язували головою вгору до стовбура, а через три роки збирали кості і ховали їх у кургані (рже - спалю). Для шаманів досі вважається важливим, щоб поховання не робилося тілом, а скелетна частина вносилася в такі зміни, як кришталик у хребет або особливі кістки.
Після того як народ згнав на відкритому повітрі, його використовували в різних місцях або в невеликій звивинах з кори, які ховалися неподалік, через деякий час ховали в спільній могилі. Цікаво, що подібний звичай існував і в американських ірокезів.
Нґанасани ховали дітей і підлітків загорнуті в шкуру або покладені в дерев’яну скриньку, вміщаючи на вершину стовпа заввишки з людський зріст. У деяких регіонах Японії людину, яка померла у давнину, ховали, а потім ексгумували, щоб перезарядити кістки. У далекій Австралії будували такі ж кам’яні будиночки, як і кам’яні будиночки русичів.
У монгольських племен було виділено спеціальний природний майданчик, куди клали покійників... на з’їдки хижакам, а потім збирали кості і влаштовували похоронний ритуал. Зорастрійці також розміщували посмертне ложе, щоб тіло померлого склеювали птахи й похоронні обряди тільки з рештою пташиного столу.
Археологи знайшли на російському Півночі курган, в якому кістки людини були розташовані всередині, так би мовити, в утробі, яка обгоріла до вугіль дерев’яної жіночої фігури дуже великі - завдовжки 4 метри. Чому?
Сьогодні це може здаватися дикістю, але не варто поспішати з висновками. Такі дії мали свою філософію та ідеологію. У стародавні часи люди вважали існування богохульства і його антипода - вічністю. Плоть була тимчасовою оболонкою, а кістка, на відміну від неї - пов'язаною з поняттями воскресіння і переродження душі.
Таким чином, костята нога Баби Ягі є не що інше, як показ причетності до вічного, а не тільки протилежності життя і смерті, адже предки наші глибоко вірили в посмертне існування, інакше не опинилися б настільки ж живущими перекази про річки Стікс і Смородине.
До речі, не часто, але все ж існують казки, в яких нога біля лісової бабуси - золота. Згідно з давніми віруваннями індоєвропейських людей, у стопі була жива душа людини, точніше, у маленькій кісточці, що лежить там і схована під плоттю. Брак тіла на нозі означав, що володільник такої кінцівки - це не людина, а дух.
Виснажені баби Ягі. Звідки вона має ніжки і поворотний пристрій?
Особливі особливості житла знаменитої герої народних казок, що проживають у лісовій глухомуані, відомі всім: по-перше, вона стояла на курячих ніжках, по-друге, була здатна повертатись принаймні на 180 градусів. Чи були справжні прототипи цих характеристик у архітектурних спорудах наших предків? Давайте розбиратися.
Курья ноги
Для будь - якої сучасної людини курячі ніжки означають курячі лапи. Це і є місце проживання бабусі у всіх дитячих книжках казок. Але уявіть собі, який розмір і витривалість вони мали бути, навіть враховуючи, що жила старенька не в хоромах і навіть не в збі, а в вибах, тобто структурі маленького: го-го, і тільки!
Однак у казці можливо все. Однак існує версія, яка перетворила ці підставки у курей шляхом перетворення поняття курячих — обкурених спеціальних обрядів. І так робили колись в похоронних ритуалах: спалюючи померлих, поміщали їх прах у міцні споруди, які встановлювалися на високих опорах, біля основи яких запалювали належне випадку трави і т.п.
Таким чином, проходу покійного у світ мертвих, можна було потрапити тільки зсередини зблуху (а Баба Яґа була « прикордонником», вартовим і провідником у світ інший). Тому казковий герой, опинившись на полянці перед її химерним будиночком, виявив, що вхід до нього не існує, бо він лежав з протилежної сторони, з боку лісу, символізованого іномір’є.
Для цього варто згадати, що не лише могільні будиночки ставили на високих опорах, але й тому, що, на думку багатьох, наш бабуль стерегла кордон між світом, то, найімовірніше, саме цей випадок пов’язаний з похоронним ритуалом. Крім того, згадавши гарматинський: « Там на курячих ніжках стоїть без вікон, без дверей», звернім увагу, що такі були могильні вибої.
Письменник А. Іванів, історик освіти, висуває іншу версію, посилаючись на традиції уральських угро-фіннів, у яких на таємній ділянці в лісі частіше розміщується священна споруда сом’ях, заснована на обрубленій пні, щоб туди не залізли рись, росомаха або ведмідь.
Всередині була дерев'яна лялька іттарма - вміст душі предка - в національному вбранні, в тому числі шубу-ягу. Навколо поляни висікли черепи тварин, які були на його поверхні. Автор концепції, на думку якого він створив, говорить, що образ Баби Ягі в російських казках є прикладом злиття культур.
Але повернемося до казкового героя. Як відомо, він умів домовлятися з магічною будовою, оскільки вона могла обертатися, принаймні на половину кола. А формула угоди завжди була тією ж: « Зближче, бляшки, повернися до мене передом, до лісу задом». Чи це можливо тільки завдяки чудам?
Обертання
Виявляється, що ці споруди, що обертаються, також були відомі нашим предкам, і не просто відомі, а збудовані не так вже й рідко. Це - вітряки, різні конструкції, які можна розділити на два основні типи: стовпи (северний варіант) і намети (в середньому смузі).
Не поринаючи в деталі інженерії, відмітімо головне. Стовбовки під впливом вітру оберталися на врому до землі, крім нього мали і додаткові опори - стовпи, клювати у формі піраміди або рама. У наметів нижня частина залишалася нерухомою, а поверталася тільки верхня. Як бачимо, перший тип — це більш подібний до оселі Баби Ягі.
Ось і виходить, що прообрази чудових властивостей Баби Яги існували в реальному житті. Може, і шапка-невидимка знайдеться? Сапоги- скороходи? Або скатертина-самобранка? Шучу, звичайно. Але залишається ще одне запитання: чи не існує суперечностей між конструктивними властивостями будиночка і млини?