Усі ми використовуємо римські цифри, щоб відзначити їх номери віків або місяців року. Римські цифри — це часові циферблати, у тому числі куранти з рятувальної вежі. Ми їх використовуємо, але знаємо про них не так багато.
Римські цифри
Римська система рахунків у її сучасній версії складається з таких базових знаків:
I 1
V 5
X 10
L 50
C 100
D 500
M 1000
Щоб запам'ятати цифри, які ми не знаємо арабською системою, існує кілька спеціальних менімонічних фраз російською та англійською мовами:
Ми Dарім Скові Lімони, вистачить Vсем Ix
Ми Daєм Cовети Lиш Xoche Vothen Iндивидуум
I Value Xylophones Like Cows Dig Milk
Система розташування цих цифр одна відносно одної така: числа до трьох включно, в основному, створюються за допомогою додавання одиниць (II, III), тобто чотири рази повторення будь- якої цифри заборонено. Щоб утворити числа більше ніж три, складені або віднімають більшу і меншу цифру, то менша цифра стає більшою, ніж вона є, і потім, (4 = IV), та сама логіка діє з іншими цифрами (90 = XC). Порядок розташування тисяч, сотень, десятків і одиниць такий же, як і звичайних нам.
Важливо, що будь-яке число не повинно повторювати більше трьох разів, так, щоб найдовше число до тисячі - 888 = DCLXVIII (500+100+100+100+100+100+10+10+10+10+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1).
Альтернативні варіанти
Заборона на четверте використання однієї і тієї ж цифри з’явилася лише в XIX столітті. Тому стародавні тексти показують варіанти III і VIIII замість IV та IX, а навіть IIIII або XXXXXXX замість V і LX. Залишки цього написання можна побачити на годинниках, де чотири часто відзначаються за допомогою чотирьох одиниць. У старих книжках також є нерідки випадків подвійних відрахувань — XIIX або 2XXX замість стандартних у наш час XVIII.
Також у Середньовіччі з’явився новий римський номер — нуль, який позначав літерою N (від латинського nulla, нуль). Великі числа позначалися спеціальними знаками: 1000 - he (або Chachee),5 000 — ha(або change), 10 000 — he (або CChacha). Мільйони отримуються при подвійному підкреслюванні стандартних цифр. Римські цифри також писали: за допомогою піктограм позначали унцію 1/12, половина відзначалась символом S, а все, що більше 6/12, додає: S = 10\12. Ще один варіант - S:.
Походження
На даний момент не існує єдиної теорії походження римських цифр. Одна з найпопулярніших гіпотез стверджує, що етрус-римські цифри походять від системи рахунків, яка використовує замість цифри штрихи-зарубки.
Отже, цифра I - це не латинська чи більш давня літера « і», а насечка, яка нагадує форму цієї літери. Кожну п’яту насечку позначили сконом V, а десяту — Х. Число 10 виглядало так: IIIIIIIIX.
Саме завдяки цьому запису цифр підряд ми завдячуємо особливій системі складання римських цифр: з часом запис числа 8 (IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII) міг скоротитися до intIII, що переконливо показує, як римські системи рахунків отримали свою специфікацію. Поступово зарубки перетворилися на графічні символи I, V і X, і набули самостійності. Пізніше вони стали ідентифікуватися з римськими літерами, тому що були на них схожими.
Альтернативна теорія належить Альфреду Куперу, який висунув припущення, що можна розглянути римську систему рахунків з погляду фізіології. Купер вважає, що I, II, III, IIII — це графічний образ кількості пальців правої руки, викидалених торговцем під час звання ціни. V — це великий палець, який складається з долоню, подібну до п’ятої букви.
Тому римські цифри складають не лише одиниці, але й з п’ятірками — VI, VII тощо. - Це великий палець, який відкинуто, та інші виставлені пальці. Число 10 виражало, що воно перехрещується руками або пальцями, і з цього вийшло символ X. Ще один варіант — число V просто подвоїли, отримавши X. Великі числа передавали за допомогою лівої долоні, яка вважала десятки. Так поступово знаки давнього пальців стали піктограмами, які потім стали ототожнювати з літерами латинського алфавіту.
Сучасне застосування
У Росії, зокрема впродовж тисячоліть чи тисячоліть, треба визначити, чи це справді римські цифри. Римські цифри зручно ставити поруч з арабськими, якщо написати століття римськими цифрами, а потім рік — арабськими, то в очах не буде рябувати від обіллю однакових знаків. Римські цифри мають певний відтінок архаїчності. З їхньою допомогою також традиційно позначають порядковий номер короля (Петр I), номер томатного видання, іноді розділи книжки. Також римські цифри використовуються у циферблатах під старою. Важливі числа, такі, як рік олімпіади або номер наукового закону, також можуть фіксуватися за допомогою римських цифр: II світова, V постулат Євкліда.
У різних країнах римські цифри вживаються дещо по-різному: у Радянському Союзі за допомогою них було прийнято вказувати місяць року (1.XI.65). На заході римські цифри часто пишуть у титрах фільмів або на фасадах будинків.
У Європі, особливо в Литві, часто можна побачити зображення римських днів тижня (I — понеділок тощо). У Голландії римські цифри іноді позначають поверхи. А в Італії вони відзначають 100-метрові відрізки шляху, відзначаючи, в той же час, арабськими цифрами кожен кілометр.
У Росії, коли вони писали, то робили це одночасно і знизу. Однак, в інших країнах підкреслювання наголосало на збільшення регістру числа в 1000 разів (або на 10 000 разів, під подвійним підкреслюванням).
Існує поширена помилкова думка, що сучасний західний одяг має певний зв’язок з римськими цифрами. Насправді, це означає, що XXL, S, M, L і т.п. немає жодного зв’язку з ними: це абревіатури англійських слів eXtra (дуже), Small (маленький), Large (великий).
Римські цифри- цифри, які використовувалися стародавніми римлянами у своїй неузгодженій системі зчитування.
Натуральні числа записуються за допомогою повторення цих цифр. Якщо ж їх буде менше, то вони будуть складатися (принцип з складом), а менша — швидше. Останнє правило застосовується лише для того, щоб уникнути чотири рази повторення однієї і тієї ж цифри.
Римські цифри з’явилися близько 500 років до н. е.
Для того, щоб внести в пам'ять буквні позначки в порядок спадання, існує менімонічне правило:
МиD аримСгілочціL Імони,Гм.ватитV 7I х.
ВідповідноM, D, C, L, X, V, I
Для правильного запису великих чисел, римськими цифрами, спочатку записати число тисяч, потім сотень, потім десятків і, нарешті, одиниць.
Існує « покращений спосіб» для запису великих чисел, таких як 1999. Він не рекомендується, але іноді його використовують для спрощення. Різниця полягає в тому, що для зменшення цифри зліва від неї може писатися будь-яка цифра:
- 999. Тисяча (M), що віднімає 1 (I), отримаємо 999 (IM) замість CMXCIX. Слідство: 1999 - MIM замість MCMXCIX
- 95. Сто (C), віднімаємо 5 (V), отримаємо 95 (VC) замість XCV
- 1950: Ticaech (M), віднімаємо 50 (L), отримаємо 950 (LM). Слідкування: 1950 - MLM замість MCML
Загалом, записувалося число « чотирів» як « IV» тільки в XIX столітті, до цього часу найчастіше вживалося запис « IIIII». Однак у документах рукопису «Forme of Cury » (англ.), датованих 1390 роком, можна знайти запис IV. На циферблатах годинника в більшості випадків традиційно використовується « IIIII» замість « IV», здебільшого з естетичних міркувань: такий написання забезпечує візуальну симетрію з цифрами «VIII» на протилежній стороні, а перевертну « IV» прочитати важче, ніж « IIIII».
Застосування римських цифр
У російській мові римські цифри використовуються у таких випадках:
- Номер століття або тисячоліття: XIX століття, II тисячоліття до н. е. е.
- Номер короля, Карл V, Катерина II.
- Номер томи в багатотомній книзі (завчасна кількість частин книги, розділів або розділів).
- У деяких виданнях є записи листів з вступом до книги, щоб не виправляти посилання всередині основного тексту, коли змінюються попередні.
- Маркування циферблатів годин під старою.
- Інші важливі події або пункти списку, наприклад:V постулат ЄвклідаДруга світова війна, XXII з'їзд КПС і т.п. п.
В інших мовах, якщо взяти до уваги римські цифри, то в Західних країнах, наприклад, замінюють їх номер року.
Стандарт Юнікоод визначає символи для показу римських цифр, як частинуФорми чисел( англ.).Number Forms ), в області знаків з кодами з U+2160 по U+2188. Наприклад, MCMLXXVIIII може бути представлено у формі MCMLXXVIII. Цей діапазон включає рядові, а також великі числа від 1 (I або I) до 12 (XII або XII), у тому числі комбіновані гліфи для складних чисел, зокрема 8 (VIII або VIII), зокрема для того, щоб забезпечити сумісність зі сходоазою, у таких промислових стандартах, як JIS X 0213, де ці символи визначені. Комбіновані гліфи використовуються для представлення чисел, які раніше були з окремих символів (наприклад, XII замість його представлення X та II). На додаток, гліфи існують для архаїчних форм запису чисел 1000, 5000, 10 000, великий зворотній C (cheeni ), пізніші форми запису 6 (ahanguage, подібну до грецької стилі: mature), ранні форми запису числа 50 (aturn, яка, здається, вказувала вниз ↓france), 50 000 і 100 000. Слід зазначити, що не ввімкнену с, Франциско не включено в римські цифри, але введено Юнікода як прописана літера object te th.